Реакцією на обстріли буває нервовий шок, або напад паніки. Як розпізнати цю проблему і що робити, якщо панічний напад охопив вас чи людину поруч із вами?
Щоразу під час звуку сирени ми машинально кидаємося бігти, бо мозок сприймає сирену як сигнал про загрозу. В організмі відбувається викид гормонів стресу, у тому числі кортизолу та адреналіну. Це призводить до ланцюжка реакцій – м’язи напружуються, прискорюються серцебиття, дихання та кровотік, зростає збудження. Всі ці зміни допомагають організму реагувати миттєво, без зайвих роздумів, і сховатися від загрозливої небезпеки.
Коли мозок визначає, що небезпека минула, виділення кортизолу та адреналіну знижується, а з ним і напруга у м’язах. Дихання знову стає глибшим, знижується загальне відчуття фізичного та психічного стресу.
Багато хто з нас після цього повертається до звичайного життя, проте невелика частина населення (близько 10%) більш чутлива до стресу. Ці люди відчувають його глибше та інтенсивніше: їхній організм продовжує виділяти кортизол і адреналін навіть після зникнення зовнішнього подразника.
Всі симптоми стресу залишаються, періодично супроводжуючись плачем, криками, серйозною напругою та очікуванням нових сирен. У таких людей почуття небезпеки залишається таким самим інтенсивним, і їм доводиться звертатися за допомогою до лікарні. Такі люди проходять у статистиці, як постраждалі від нервового шоку.
Як протікає стан нервового шоку
Нервовий шок (чи професійною мовою – гостра реакція на стрес) викликає відчуття безпорадності, неможливості контролювати те, що відбувається, і загрозу життю.
Ось деякі симптоми нервового шоку:
- прискорення серцевого ритму: почуття сильного серцебиття, яке з часом не тільки не заспокоюється, але стає ще сильнішим
- підвищений кров’яний тиск
- пітливість
- тремтіння
- здеревіння: тіло ніби паралізоване, і з цим нічого не можна зробити
- втрата свідомості або відчуття близькості непритомності
- сплески емоцій: напади страху, сильна напруга, нервове збудження, відчуженість, гнів, відчай та відсутність контролю
- нічні кошмари
- повторювані і нав’язливі думки про травмування переживання, уявні повернення в минуле.
У більшості людей ці симптоми послаблюються після ракетного обстрілу, але близько 10% страждатимуть від посттравматичного синдрому: думок, що постійно повертаються, про пережитий стрес, спогадів про падіння ракет, нічних кошмарів, почуття небезпеки. Вони залишаються у вкрай збудженому стані і намагаються уникнути всього, що може нагадати їм про подію, що травмує.
Крім перерахованих симптомів людина може проявляти гіперактивність, перебувати у стані дереалізації (розлад сприйняття навколишнього) або забувати будь-які подробиці особистого життя.
Є люди, більш схильні до небезпеки нервового шоку: ті, хто страждає від високого рівня стресу у звичайному житті, хто вже переживав нервовий шок, і люди з посттравматичним синдромом.
Як допомогти постраждалому
Найчастіше люди, зіштовхуючись із постраждалим від нервового шоку, намагаються простягнути йому руку, підтримати його, щоб він не впав, але це лише посилює відчуття беззахисності та безпорадності. Натомість постарайтеся заохотити потерпілого до самостійних дій: попросіть його стати на ноги, запропонуйте йти самостійно, поясніть, де він знаходиться, запропонуйте води.
Можна порадити йому глибоко дихати – 5-секундний вдих та довгий 5-секундний видих. П’ять хвилин таких вправ допоможуть організму знизити рівень внутрішнього стресу, і потерпілий від нервового шоку відчує, як серце починає битися спокійніше, а потроху тіло розслабляється. Якщо він знайомий з іншими техніками релаксації: йогою, медитацією та м’язовим розслабленням, можна порадити йому скористатися ними.
Важливо пояснити людині, що її стан цілком виправданий, що вона уже переживала важкі потрясіння в минулому і впорається і цього разу. Можна коротко проінформувати її про травматичну подію, яка викликала у неї нервовий шок, і пояснити, наприклад, що обстріл вже закінчився, важливо кілька разів повторити, що ситуація вже під контролем і постраждалий перебуває в безпеці.
Варто з’ясувати, чи є у постраждалого друзі чи родичі, з якими він міг би зв’язатися і які б побути з ним і заспокоїти. Бажано відвернути його увагу від теми обстрілу, поговорити на абстрактні теми, запитати про роботу, поставити будь-яке інше питання, яке зосередить його увагу на думках, що не мають відношення до стресу, що стався з ним.
Лікування
Симптоми нервового шоку зазвичай проходять протягом 24-48 годин після травматичної події. Якщо вони спостерігаються понад 3 тижні, бажано звернутися за психологічною чи психіатричною допомогою.
