Пропоную практичний метод захисту від спонтанних покупок мого знайомого (яскраво вираженого шопоголіка) на основі книг про нейробіологію.
Детально про цей метод в статті нижче. Можливо, він буде вам корисний. Його завдання — зменшити кількість необдуманих спонтанних покупок та змусити себе більш раціонально ставитись до грошей на кредитці. Розповідь йде від першої особи.
Крок 1: «Відкладіть, будь ласка»
Частина кайфу від покупки – в передчутті. Тому перший крок — насолодитися передчуттям і якнайдалі відтягнути саму покупку.
Коли я бачу бажаний пристрій у магазині, я дозволяю собі вивчити його з усіх боків. Розпитую продавця, прошу розпакувати, вибираю колір, аксесуари — повний огляд. Насолоджуюся увагою, яку мені приділяє консультант, якщо йому нема чим більше зайнятися. Дізнаюся ціну. Дізнаюся все про гарантію. Запитую про знижки, оформляю карту знижок. Загалом, смакую покупку, що насувається.
Коли відчуваю, що ось-ось куплю, говорю продавцю так: «Дуже добре, залишилося сходити за карткою. Відкладіть, будь ласка, я скоро».
І йду з магазину у напрямку найближчої кав’ярні.
Що відбувається? Коли мозок хоче щось терміново купити, можливо, на нього діють зовнішні чинники: магазин, продавець, яскраве світло, музика. Можливо, просто організм втомився і корі мозку важко керувати рештою відділів — звідси й бажання швидше щось собі купити.
Психологи на початку 2000-х називали це Ego Depletion – виснаженням его. Щоб зменшити цей ефект, потрібно просто відвести мозок із середовища, в якому йому хочеться імпульсних покупок.
Треба також сказати, що феномен виснаження его зараз під великим питанням і вимагає повторної перевірки, тому що у вихідних експериментах знайшли методологічні проблеми.
Крок 2: З’їсти солодкого
Іноді мозок хоче не саме смартфон за двадцять тисяч, а просто «ну хоч чогось». Потрібно це перевірити. Поки ми це перевірятимемо, мозок переключиться в інший режим і зможе спокійно оцінити ситуацію.
У кав’ярні я замовляю тістечко та гарячий напій. Завдання – швидко накачатися цукром. Альтернатива тістечку – склянка солодкого газування. Але важливо на час прийому опинитися в нових обставинах, сісти та відгородитись від зовнішнього світу. Для цього підійде кав’ярня, ресторанний дворик, ресторан, будь-яка забігайлівка із сидячими місцями.
З’їдаю солодке, запиваю несолодким, чекаю півгодини. За цей час почне підвищуватись рівень цукру в крові. Поки він підвищується, переходжу до наступного кроку.
Що відбувається? Якщо імпульсивна покупка пов’язана зі втомою мозку, найпростіший спосіб його оживити – накачати глюкозою. Глюкоза – основне джерело енергії мозку. Після тренувань, тривалого робочого дня чи важких переговорів глюкози мало, тому мало самоконтролю. Людина більш схильна до імпульсивних вчинків.
Якщо з’ясується, що феномен виснаження его — містифікація, то й із глюкозою велике питання. Вже зараз є свідчення, що цукор як такий не впливає: досить просто створити враження, що ти їси солодке. Так чи інакше мені цей метод допомагає.
Крок 3: Походити по інтернету
Наступні півгодини слід витратити на вивчення своєї майбутньої покупки в Інтернеті. Головний наголос — на недоліки та критику.
Я дивлюся огляди та розпакування, читаю статті та відгуки. Дивлюсь на ціни. У міру того як підвищується цукор, мозок починає все критичніше дивитися на те, що мене чекає в магазині. Я починаю бачити недоліки, чуйніше прислухаюся до критики інших людей.
Дуже важливо дивитись живі огляди на «Ютубі»: спрацьовують механізми стадності. Якщо моя майбутня покупка має недоліки, протягом півгодини я повинен про них дізнатися від тих, хто вже цим користувався.
Корисно порівняти ціни в інтернеті з цінами, які я бачив щойно в магазині. Часто в цей момент включається жадібність: замість покупки смартфона в яскраво освітленому салоні за 20 тисяч хочеться з’їздити в інші мережі магазинів на окраїну міста і купити те саме за 17 тисяч.
Останнє, що потрібно зробити, – знайти майбутню покупку на «OLX». За скільки я зможу її продати, якщо розчаруюсь? Може, є сенс одразу купити її з рук? Зазвичай перших двох екранів на «OLX» вистачає, щоби представити порядок цін на майбутню покупку. І тут починає ще більше мучити жадібність: все те ж саме можна купити в майже ідеальному стані за набагато меншу ціну.
Що відбувається? Мозок знову працює на повну силу і здатний мислити критично. «Так, це гарний смартфон, але всі лаються на батарею та відсутність карти пам’яті. За двадцять тисяч це нісенітниця. І взагалі я такий самий майже новий куплю на п’ять тисяч дешевше». Кора знову володіє процесом.
Результат
Через хвилин сорок, поки я сидів у кафе, сталося таке:
- Мозок відпочив і набрався сил, тепер він знову здатний приймати раціональні, а чи не імпульсивні рішення.
- Я дізнався про приховані дефекти своєї майбутньої покупки. Тепер вона виглядає не так привабливо.
- Мені стало боляче стільки платити, коли я побачив майже те саме на «OLX» набагато дешевше.
Після цієї невеликої вправи я вже й сам не хочу це купувати. Розвертаюсь і йду далі у своїх справах.
Що ще допомагає
Дорогою я знайшов ще кілька корисних рецептів, які захищають від імпульсних покупок.
- Тримати кредитку вдома. Просто не брати її із собою від гріха подалі.
- Ховвати гроші у банківський вклад. Якщо наприкінці місяця на карті щось залишається, я перекладаю все в вклад, що поповнюється. А діставати гроші зі вкладу шкода, хочеться лише накопичувати.
- Трейд-ін. Якщо до чортиків хочеться щось нове, я спочатку дивлюся, що я можу продати зі старого. Наприклад, щоб купити новий смарт-годинник, я продав старий смарт-годинник і старий смартфон. І те, й інше пішло менш ніж за день, і на виручені гроші я відразу купив новий годинник. У будинку зменшилася кількість мотлоху, а кількість грошей не змінилася.
- Робити подарунки. Якщо мозку екстрено хочеться щось купити — нехай це буде подарунок дружині. Зміцнюю стосунки, роблю приємне, і начебто не так шкідливо, як собі.
- Відкладати потроху щотижня на дрібниці. Я завів собі накопичувальний рахунок в інтернет-банку і поставив автоплатіж: щомісяця з основного рахунку переводиться по 500гривень. Правила такі: я можу витратити суму з цього рахунку на будь-що в будь-який момент абсолютно без зазріння совісті.
- Не купувати напідпитку. Найнижчий рівень самоконтролю у мене після літрового кухля пива, випитого перед обідом. Знати про це вже достатньо, щоб у такому стані не пускати себе до магазинів. Писати статті – із задоволенням. Дзвонити колишнім – будь ласка. У магазин електроніки — у жодному разі.
Що ще важливо знати
Ефект виснаження его може бути фікцією. Можливо, мої імпульсні покупки — це просто слабкий характер, а не біологічно обґрунтований ефект. Останні експерименти не виявили чіткого зв’язку між вживанням цукру та здатністю людини приймати виважені рішення.
Досить часто, за недавніми даними, мав місце ефект плацебо: людині розповідали про виснаження его і давали склянку газування, але замість цукру в ній був штучний підсолоджувач. Людина випивала газовану воду і думала, що тепер вона краще прийматиме рішення. І справді вона приймала рішення краще, хоча рівень цукру не змінився.
Але, навіть, якщо діє ефект плацебо, все одно корисно дати мозку можливість тверезо оцінити ситуацію. Краще не купити, ніж купити та пошкодувати.
