Керол Двек у своїй книзі «Mindset. Змініть спосіб мислення і розкрийте свій потенціал» представляє концепцію двох типів мислення: «фіксованого» (віра, що здібності незмінні) та «мислення зростання» (переконання, що здібності можна розвивати), пояснюючи, як останнє дозволяє долати виклики, стійко сприймати невдачі та досягати більшого в навчанні, кар’єрі та житті загалом, і пропонує шляхи для зміни мислення.
Керол Двек – всесвітньо відомий психолог, доктор філософії, професор Стенфордського університету, один із провідних світових експертів у галузі мотивації. Відкрила та змогла науково довести вплив способу мислення на особистість та її здатність до навчання та розвитку. Наукові інтереси Керол Двек лежать насамперед у сфері формування гнучкої свідомості, яка дозволяє людині жити з постійною установкою на зростання, не відчувати розпачу від невдач і поступово розвиватися, досягаючи все більших успіхів.
Чим «застиглий» спосіб думок відрізняється від «рухливого»?
З давніх-давен філософи сперечалися про те, чи є особливості особистості людини вродженими і незмінними протягом життя або вони постійно змінюються і розвиваються. Дослідження, проведені автором протягом 30 років, показали, як у відповідь на це питання впливає на повсякденне життя кожної людини.
Переконаність у тому, що ваші характеристики «виточені в камені», свідчить про те, що у вас переважає «застиглий» спосіб мислення, який змушує вас постійно самостверджуватись і доводити собі та оточуючим, що ви розумний і гідний член суспільства. Кожна ситуація оцінюється такою людиною з позиції «Чи я досягну успіху чи зазнаю невдачі? Чи здаватимуся я розумним чи дурним? Чи буду я прийнятий чи відкинутий? Чи відчуватиму себе переможцем чи невдахою?».
Люди з «рухомим» способом мислення вірять, що особливості особистості є лише відправною точкою і їх можна і потрібно розвивати, вкладаючи зусилля та спираючись на допомогу оточуючих. Це не означає, що люди з «рухомим» способом мислення вважають, що кожен може стати Ейнштейном або Бетховеном, проте вони переконані, що неможливо заздалегідь знати свій потенціал і передбачити, до яких славних здобутків можуть призвести роки наполегливої праці.
Цікаво, що експерти не бачили яскравого майбутнього ні Марселя Пруста, ні Елвіса Преслі, ні Чарльза Дарвіна. Люди з «рухомим» способом мислення розуміють, що потрібен час для розкриття всього потенціалу людини. Наприклад, НАСА, розглядаючи заявки на прийом до астронавтів, відкидала тих, у кого в резюме відображалася історія одного успіху, відбирала тих кандидатів, які показали здатність подолати серйозні провали в кар’єрі. Один із дослідників, на яких посилається Дуек, вивчив історії 120 видатних музикантів, спортсменів та вчених. Більшість із них у дитинстві не подавали жодних ознак майбутніх досягнень, і лише їхня зацікавленість, працьовитість, відданість справі та підтримка з боку привели їх до вершини успіху.
Люди з «рухомим» способом мислення почуваються найкраще, коли вони відчувають свої сили та долають труднощі. Люди з «застиглим» способом думок процвітають, коли все перебуває під їхнім контролем. Якщо вони раптом перестають почуватися розумними та талановитими, то вони одразу втрачають інтерес. Людині з «застиглим» способом думок треба завжди почувати себе досконалістю, для людей з «рухомим» способом мислення важливий процес впізнавання нового, подолання труднощів і рух уперед. Чому людині з «застиглим» образом так важливо бути бездоганною прямо зараз? Тому що вона вважає, що одна оцінка вимірює її особистість та здібності раз і назавжди. Вірячи в незмінність своїх характеристик, люди опиняються в ситуації, коли їх оцінюють негативно, а їхній «застиглий» спосіб думок забирає здатність справлятися з невдачею. Якщо вірити, що людина постійно розвивається, то невдачі не перетворюють її на невдаху, а стають черговим щаблем для розвитку.
Люди з «застиглим» способом думок переконані, що якщо в тебе є талант чи здібності, то докладати зусиль до їхнього розвитку вже не варто. Зусилля – це тим, хто обділений здібностями. З погляду людини з «рухомим» розумом, старання гідні захоплення, вони «включають» твої здібності і перетворюють їх на досягнення. «Рухливий» спосіб думок дозволяє людям цінувати те, що вони роблять, незалежно від результату. Багато людей з рухомим складом розуму досягають вершин успіху, особливо і не прагнучи до нього, а просто займаючись улюбленою справою.
Джон Макенроу, перша тенісна ракетка світу, протягом чотирьох років мав «застиглий» спосіб мислення. Він вважав, що спортивний талант визначає все і якщо ти успішний, то ти кращий за інших людей. А ось Майкл Джордан, великий баскетболіст з «рухомим» способом мислення, стверджував, що він такий самий, як решта всіх смертних, і досяг успіху в результаті неймовірних тренувань.
Звичайно, невдача завжди переживається болісно, але вона не визначає твою особу. Це лише проблема, з якою треба справлятися і з якої варто отримати корисний урок. Люди із «застиглим» складом розуму, замість того, щоб працювати над подоланням невдачі, «працюють» над своєю самооцінкою, намагаючись її підняти, порівнюючи себе з тими, хто виявився ще гіршим. Ще один спосіб «підправити» самооцінку людей із «застиглим» способом думок – це пошук виправдань свого провалу або перекладання провини на інших. Той же Макенроу пояснював свої програші тим, що було занадто спекотно, то холодно, то його недотренували, то перетренували. Вчитися на помилках можна лише тоді, коли ти їх визнаєш.
Авторка спостерігала за школярами, у яких з’явилися погані оцінки.
Учні з «застиглим» способом думок пояснювали погану успішність тим, що вони «дурні», що їм попався упереджений вчитель, тощо. Учні з «рухомим» складом розуму теж переживали складнощі з навчанням, але їхня реакція полягала в тому, щоб займатися старанніше. Школярі із «застиглим» способом думок заявляли, що їхня основна мета в школі – вчитися прийнятно з мінімальними зусиллями.
Цікаво, що студенти із «застиглим» способом мислення при підготовці до тесту зазубрюють матеріал, тоді як студенти з «рухомим» розумом намагаються зрозуміти тему та розібратися у своїх помилках. Якщо кожна людина має потенціал зростання, як ми можемо надати їй впевненості для досягнення результату?
За підсумками тесту одну групу студентів похвалили, сказавши, що вони «здібні розумники», а іншу групу похвалили, сказавши, що «ви чудово попрацювали». Потім виявилося, що «здібні розумники» не захотіли виконувати складнішого завдання, злякавшись, що вони з ним не впораються і всі побачать, що вони не такі вже й розумні. Студенти, яких похвалили за зусилля, із задоволенням взялися за складне завдання. Їх можлива невдача означала лише, що треба більше намагатися чи змінити стратегію рішення, де вони думали, що невдача якимось чином відбиває рівень їхнього інтелекту.
Якщо у вас «застиглий» спосіб думок, то ви більше за інших страждаєте від стереотипів як позитивних, так і негативних. Коли вас усі вважають математичним генієм, ви боїтеся здійснити помилку і втратити це почесне звання. Якщо ж на вас навішують негативний ярлик, наприклад, що жінки не здатні займатися математикою та науками, то ви в глибині душі вважаєте, що це, напевно, так і є. Люди з «рухомим» складом розуму не вірять у сталість своїх характеристик, і тому якщо вони в чомусь і відстають від інших, то просто намагатимуться наздогнати. Люди, що потрапляють під дію стереотипу, з «застиглим» складом розуму часто здається, що вони «не вписуються» в те чи інше середовище. «Рухливий» спосіб думок дозволяє людині розглянути суть забобону і впевнено протистояти йому.
Спосіб мислення чемпіона
Автор відстоює думку, що для спортсменів спосіб думок важливіше, ніж фізичні дані та талант. Цікаво, що Майкла Джордана не одразу прийняли до баскетбольної команди університету. Він неймовірно переживав – і тренувався значно більше за інших. І навіть коли він уже перетворився на спортивну легенду, його виснажливі тренування продовжували дивувати фанатів баскетболу. Сам Майкл Джордан каже, що «загартованість розуму і серця набагато важливіша за фізичні переваги». Ми звикли думати про спортивних чемпіонів як супергероїв від народження. Вивчивши життєві історії багатьох зірок американського спорту, автор дійшла висновку, що вони – звичайнісінькі люди, які зовсім не думали про себе, що вони народжені для перемог. Вони багато і важко тренувалися, навчилися не втрачати концентрації у стресових ситуаціях та долати себе у потрібний момент.
Для спортсменів з «рухомим» способом мислення успіх полягає у здатності повністю викластися, придбати нові навички та покращити вже існуючі. Вони одержують задоволення від процесу не менше, ніж від результату. Вони не страждають від невдачі, якщо знають, що зробили все можливе, і викладають уроки на майбутнє. Спортсмени із «застиглим» способом думок розглядають успіх як демонстрацію власної переваги. Вони сподіваються, що талант приведе їх до перемоги, а якщо не вийде, то винні оточуючі чи обставини. Такі спортсмени не вміють брати відповідальність за свої вчинки.
У командних видах спорту атлети із «застиглим» способом думок теж хочуть бути суперзірками, а не просто членами команди. “Зірка” може допомогти виграти гру, але тільки зусиллями всієї команди виграються чемпіонати.
Великими атлетами стають лише спортсмени з «рухомим» способом мислення, ключовими інструментами якого є внутрішня мотивація, самовдосконалення та відповідальність.
Спосіб мислення лідера в бізнесі
Директори компаній регулярно стикаються з необхідністю вибору: чи має він визнавати свої недоліки та долати їх чи краще створити атмосферу, в якій у нього недоліків немає і бути не може? Чи варто вибирати короткострокову стратегію зростання компанії, яка швидко збільшить вартість акцій та представить директора героєм в очах Уолл-стріт чи краще закладати основи для довгострокового здоров’я та зростання компанії, ризикуючи втратити розташування Уолл-стріт?
Консультанти з компанії McKinsey & Co стверджують, що призвести компанію до успіху можуть лише «таланти». Дотримуючись їхньої поради, компанія Enron приймала на роботу випускників престижних університетів, платила їм великі гроші та стимулювала всіх співробітників діяти «талано». Іншими словами, в Enron переважав «застиглий» спосіб думок, який, як ми вже знаємо, не дозволяє людям визнавати свої помилки та коригувати їх. Як зазначає Малькольм Гладуелл, в атмосфері культу «природженого таланту» людина боїться похитнути свій образ і краще обманюватиме, ніж публічно визнавати свої помилки.
Автор звертається до дослідження факторів, які дозволяють компанії з просто хорошої перетворитися на виняткову. Для цього було відібрано одинадцять компаній, чиї акції сильно підскочили в ціні і продовжували коштувати дорого протягом як мінімум 15 років. Було встановлено, що ключовим фактором успіху є лідер, який стоїть на чолі компанії . Він має «рухливий» спосіб мислення, вірить у здатність зростання своїх співробітників, чесно визнає свої помилки і прорахунки і рухає компанію вперед, ґрунтуючись на фактах, а не фантазіях про свій «талант».
Лідери із «застиглим» розумом живуть у світі, де вони належать до «вищих верств», а решта – «нижчий клас». Вони повинні постійно підтверджувати свою перевагу і компанія служить для цього платформою. Таким «геніям» не потрібна ефективна команда, оскільки вони можуть сяяти лише серед посередностей.
У важливі моменти вибору лідери із «застиглим» способом думок приймають рішення, що дозволяють їм «виглядати добре», на шкоду довгостроковому благополуччю компанії. У своїх прорахунках вони звинувачують оточуючих, зневажають нижчестоящих, покривають свої помилки, руйнують критиків, нехтують інтересами «маленької людини» і оточують себе підлабузниками і підлабузниками. Жертвами таких босів стають, як правило, найбільш компетентні співробітники, тому що вони становлять найбільшу загрозу для начальника із застиглим складом розуму.
У світі лідерів із «рухомим» складом мислення все по-іншому: ці керівники вірять у людський потенціал, здатність до розвитку та ефективність командної роботи.
Як приклад, Керол Двек розповідає про стиль управління Джека Уелча, легендарного президента General Electric. Коли Уелч прийняв управління компанією в 1980 році, вона коштувала $14 млрд. Через 20 років її вартість оцінювалася в 490 млрд. Уелч завжди прислухався до думки робітників, він їх поважав, виховував і навчався у них. Він не вважав себе супергероєм і визнавав, що досягнення компанії є результатом колективних зусиль. Уелч був переконаний, що справжня впевненість у собі означає не титул, не дорогий костюм і престижний автомобіль, а відкритість до змін, сприйнятливість нових ідей і готовність до самовдосконалення. Його приваблювала можливість зростання компанії, а чи не власна значимість. Він покінчив із «зірками» і винагороджував успішну роботу команди, а не індивідуальні заслуги.
Групове мислення
Групове мислення виникає, як у групі все починають думати однаково. Ніхто не висловлює незгоди, ніхто не критикує. Групове мислення походить від «застиглого» способу думок внаслідок безмежної віри в геній керівника. Групове мислення може призвести до катастрофічних наслідків , як, наприклад, невдале вторгнення американців у Затоку Свиней з метою скинути Фіделя Кастро. Віра в успіх президента Кеннеді була така велика, що жоден радник не виступив проти непродуманої операції. Черчілль же, оберігаючи себе від хибного почуття безпеки, що виникає завдяки груповому мисленню, створив спеціальний відділ, який мав повідомляти йому всі найнеприємніші новини. Групове мислення виникає також у ситуації, коли начальник із «застиглим» способом думок карає незгодних і можлива критика залишається невисловленою.
Президент Chrysler не терпів співробітників, що критично мислять. Тому ніхто йому не заперечив, коли він сказав, що автомобіль більш округлої форми схожий на «літаючу картоплину», і Chrysler зі своїми «квадратними» машинами втрачав дедалі більшу частку ринку.
Тисячі годин і мільйони доларів витрачаються на навчання менеджерів, як стати ефективними наставниками для своїх співробітників. Успіх навчання залежить від способу мислення менеджерів та керівників. Керівники із «застиглим» складом розуму не вірять у можливість особистісного зростання і шукають вже сформований «талант». Навіщо займатися наставництвом, якщо службовець все одно не може змінитися, і навіщо цікавитися думкою співробітників про себе, якщо я теж не змінююсь. Менеджери з «рухомим» способом думок вважають, що здібності – це лише вихідна точка, і вкладають сили та час у навчання своїх співробітників та у власний розвиток. Вони помічають позитивні зрушення у роботі колег та вітають критику на свою адресу.
Особисті відносини
Любовні стосунки. В особистому житті кожної людини зустрічаються розчарування та розбиті серця. Однак в одних залишаються рани на все життя, інші швидко «виліковуються» і рухаються далі. Виявляється, люди з «застиглим» способом мислення, відкинуті в любовних відносинах, переконані, що їм винесено вирок на все життя: вони непривабливі і недостойні любові. Вони почуваються ображеними та мріють про помсту.
Людина з «рухливим» образом, переживши розрив любовних відносин, намагається розібратися і зрозуміти, що пішло не так, пробачити і забути. Завдяки «рухливому» складу розуму така людина не почувається «пригводженою» на все життя, а навпаки, намагається дізнатися щось нове про себе та особисті взаємини, щоб використовувати це знання в майбутньому.
Люди з «застиглим» способом думок вірять у чарівне кохання на кшталт того, що трапилося зі Сплячою Красунею чи Попелюшкою. Пари з «рухомим» складом розуму не очікують дива, а знають, що відносини, що тривають, є результатом спільних зусиль і подолання розбіжностей.
Найруйнівнішим чинником для відносин є думка, що якщо нам доводиться працювати над відносинами, то значить, з ними щось серйозно не в порядку. Крім того, люди із «застиглим» способом думок переконані, що проблеми у їхніх стосунках є результатом недоліків характеру. Говорячи про конфлікти у відносинах, вони мають тенденцію звинувачувати у конфлікті недоліки характеру свого партнера. При цьому вони гніваються і відчувають огиду до партнера. Як тільки людина із «застиглим» складом розуму починає бачити недоліки свого партнера, вона розчаровується у самих стосунках. Люди з «рухомим» способом мислення бачать усі вади своїх партнерів, визнають, що кожен із них недосконалий, і продовжують на цій основі будувати взаємини.
Хулігани та їхні жертви. Відторгнення відбувається не тільки у любовних відносинах, а й у шкільному житті. Є підлітки, з яких сміються і знущаються. Їхнє життя перетворюється на щоденний кошмар, який призводить до депресії та нападів люті. Знущання з слабких є відображенням оціночних дій. Більш сильні підлітки надають оцінку слабким, вважаючи їх менш гідними особистостями. При цьому задираки та хулігани, принижуючи слабких, отримують заряд власної самооцінки та підвищують свій соціальний статус. Оточуючі можуть вважати їх крутими, впливовими чи веселими. Інші можуть боятися. У будь-якому випадку вони відрізняються «застиглим» способом думок, що вселяє в них впевненість, що люди діляться на вищих та нижчих.
Жертви знущань, у яких переважає «застиглий» спосіб думок, можуть у глибині душі погоджуватися з тим, що вони неповноцінні, і це призводить або до депресії та самогубств, або до помсти у вигляді насильницьких дій щодо своїх мучителів.
Батьки та діти. Кожне слово батьків несе у собі послання про те, як діти повинні думати про себе. Воно може бути спрямоване на розвиток «застиглого» складу розуму і повідомляти: «Ти маєш якісь постійні властивості, і я їм виношу оцінку». Або це може бути повідомлення, що розвиває «рухливий» спосіб мислення: «Ти особистість, що розвивається, і я допомагатиму тобі розвиватися». Якщо дитину похвалити і сказати їй: Ти так все швидко вивчив. Ти такий здібний! або «Погляньте на його малюнок – це ж майбутній Пікассо!», то дитина насправді чує зовсім інше: «Якщо я не вивчу щось швидко, то я не маю здібностей» або «Мені краще не братися за більш важкі малюнки, а то вони побачать, що я не Пікассо».
Батьки думають, що висловлюючи похвалу щодо розуму та таланту своїх дітей, вони назавжди вселяють у них почуття впевненості у собі. За теорією автора, все якраз навпаки. Дуек впевнена, що батьківська похвала щодо інтелекту чи здібностей дитини шкодить її мотивації та майбутній діяльності. Така похвала призводить до того, що діти починають сумніватися у своїх здібностях, щойно стикаються з першими труднощами. Найкраще, що батьки можуть зробити для дітей – це навчити їх любити вирішувати складні завдання, пояснювати власні помилки, отримувати задоволення від праці, шукати нові шляхи вирішення та вчитися протягом усього життя.
Чи означає це, що ми не можемо із захопленням хвалити наших дітей, коли вони цього заслуговують? Зовсім ні. Просто ми повинні їм показати, що ми цінуємо не їхній розум чи талант, а їхні зусилля, заняття, наполегливість, планування, які привели до високого результату. У нашій похвалі має бути повідомлення, що навички та досягнення з’являються не від вродженого таланту, а в результаті старанного, послідовного та наполегливого навчання.
Іноді проблема полягає не в тому, що дитина мало намагається, а в тому, що вона намагається забагато – але в хибному напрямку. Такі діти завзято трудяться, проте роблять це не через любов до науки чи творчості, а заради високих оцінок, нагород, вступу до престижних шкіл та зрештою доказу своєї спроможності батькам. Батьки в цій ситуації повинні навчитися відокремлювати свої амбіції та бажання від потреб дитини та створювати такі умови, щоб дитина могла із задоволенням навчатися тому, що їй дійсно цікаво.
Коли дитина стикається з невдачею чи проблемою, перша реакція батька – захистити та підтримати самооцінку свого чада, знайшовши максимально безболісне для самолюбства пояснення невдачі. Однак такий підхід, на думку Керол Двек, допомагаючи впоратися з моментальним розчаруванням дитини, шкодить їй у довгостроковій перспективі. Діти потребують відвертої та конструктивної критики. Дуек вважає, що якщо дитині не пояснювати, що її провал викликаний недоліком власних зусиль, то згодом вона негативно сприйматиме будь-яку критику, пораду чи наставництво, вважаючи, що вони підривають її гідність.
«Рухливий» спосіб мислення – це віра в те, що люди можуть розвивати свої здібності. І йдеться не лише про обсяг зусиль. Важливо розуміти, що здібностей – це процес, куди входять у собі як наполегливу роботу, а й пошук різноманітних шляхів розв’язання завдання та звернення допомоги з боку.
Але треба пам’ятати, що наполеглива праця не є самоціллю, вона повинна лише призводити до шуканого результату – досягнення, прогресу, навчання. І діти повинні розуміти зв’язок між процесом та результатом – що саме участь у процесі призвела до нових знань. «Рухливий» спосіб мислення не рівнозначний гаслу «Ти все можеш». Перед учнями потрібно ставити тільки реальні цілі і допомагати їм мати навички та ресурси, необхідні для їх досягнення.
Вчителі та учні. Великі вчителі вірять у розвиток таланту та інтелекту, їх зачаровує процес навчання. Вчителі з «застиглим» способом думок створюють атмосферу, в якій процвітає навішування ярликів. Тільки встигнувши познайомитися з успішністю своїх учнів, вони вже знають, хто «здатний», а хто «дурень». Такі вчителі не витрачатимуть час на «дурнів», вважаючи їх безнадійними. Талановиті вчителі з «рухливим» способом мислення виявляють інтерес і турботу про кожного учня, вони вірять у їхню навчальність і сприяють повному розкриттю їхнього потенціалу. При цьому вчителі, які присвячують багато годин свого часу найгіршим з учнів, зовсім не святі. Вони просто самі люблять вчитися, і навчання інших – чудовий спосіб впізнавання нового про людей, свій предмет, собі та життя.
Як розвинути «рухливий» спосіб думок?
Керол Двек зізнається, що розділила всіх людей на тих, у кого рухомий склад розуму, і тих, у кого застиглий, для простоти викладу. Насправді у кожній людині присутній і той і інший спосіб мислення, один з яких виявляється переважно залежно від конкретної ситуації. Свідомо чи підсвідомо наш розум постійно спостерігає за тим, що відбувається, та інтерпретує події. Іноді в процесі інтерпретації відбувається збій, і тоді ми реагуємо на те, що відбувається з перебільшеним почуттям гніву, занепокоєння чи почуттям власної переваги.
Спосіб мислення надає напрямок процесу інтерпретації. При «застиглому» способі мислення внутрішній монолог сфокусований на оцінці: «це означає, що я невдаха», або «це означає, що я кращий за них», або «це означає, що мій партнер – егоїст». Люди з «рухомим» способом мислення теж постійно спостерігають за тим, що відбувається, і дають інтерпретацію подіям, але вони більшою мірою налаштовані на конструктивні дії: «який урок я можу винести з цієї ситуації?», або «як я можу стати кращим?», або «як мені допомогти своєму партнерові зробити це краще?».
Когнітивна психотерапія навчає людину контролювати свої судження і надавати їм розумніший і врівноважений характер. Однак вона не перетворить «застиглий» спосіб мислення на «рухливий». Для цього Двек пропонує відвідувати спеціальні семінари, де учасникам пояснюють, що наш мозок, як м’яз, росте і стає тим сильнішим, чим частіше ним користуються, що кожна людина може вчитися, що треба бути терплячою і багато працювати, що треба перестати боятися труднощів, критики та невдач. Важливо не просто налаштувати себе на «рухливий» спосіб мислення, а й розробити конкретний план дій та дотримуватись його.
Для самостійного освоєння «рухливого» способу Двек рекомендує кілька простих кроків.
• По-перше, треба зізнатися самому собі, що ти маєш «застиглий» спосіб мислення.
• По-друге, треба навчитися розпізнавати ситуації, що стимулюють прояв вашого «застиглого» способу мислення.
• Далі вашому «застиглому» образу думок треба дати ім’я і поводитися з ним як з вашим другим «я», вести з ним діалог, пояснювати йому суть «рухливого» складу розуму і спостерігати, як він змушує вас думати, відчувати і діяти в складних ситуаціях.
Багато людей з переважанням «застиглого» способу думок упевнені, що не вони, а світ навколо них має змінитися. Вони відчувають, що мають право на кращу роботу, найкращий будинок, найкращого чоловіка. Світ повинен визнати їх чудові якості та гідно оцінити. Однак при просуванні роботи їх обходять стороною. Їхній «застиглий» склад розуму підказує, що так відбувається тому, що начальник бачить у їхніх талантах загрозу для себе. Якщо ж вони налаштуються на «рухливий» спосіб думок, то почнуть замислюватися, як стати більш ефективними на роботі, як дізнатися більше про індустрію, де працюють, як будувати відносини в колективі і допомагати своїм колегам розвиватися. У міру розвитку «рухливого» способу мислення людина перестане бачити в колегах суперників і виявить, що люди їй допомагають та підтримують. Поступово вона навчиться постійно перебувати у стані «рухливого» способу мислення незалежно від складності ситуації.
Керол Двек підкреслює, що перехід від «застиглого» способу думок до «рухливого» – процес складний і тривалий. Це не освоєння кількох трюків, а набуття нового бачення світу. Це перехід від принципу «суди, і будеш судимий» до принципу «вчися і допомагай вчитися». Це постійна відданість ідеї зростання та розвитку, яка потребує часу, зусиль та підтримки.
