Я сів у крісло, налив склянку апельсинового соку, поклав на тарілку кілька яблук і приступив до читання захоплюючої книги «Їжа та мозок» Девіда Перлмуттера про шкоду їжі, що містить вуглеводи.
Щоб справити враження, тут слід було б написати про те, що після закінчення читання одна думка про яблукі в моїй голові викликала огиду, але я так не скажу. Зрештою, в науці досі немає жодної моделі харчування, яку б беззастережно підтримували всі.
Один вчений випускає книгу з результатами досліджень, що доводять користь риби, інший переконливо доводить, що 99% всієї риби – повільна отрута і радіація. Хтось стверджує, що молоко корисно для людей різного віку, хтось – що молоко призводить до діабету першого типу (посилання не привожу, гугл в допомогу). Скільки людей, стільки й думок, але єдине, в чому всі сходяться одностайно, – це в тому, що сучасна їжа набагато більш нездорова, ніж та, якою харчувалися наші предки.
І хоча «Їжа та мозок» зовні позиціонується саме як книга про те, яке харчування корисно для нашого мозку, а яке – ні, прочитавши її, ви зрозумієте глибшу задумку автора. Насправді, як уже було сказано вище, це книга про те, яку шкоду нам завдає вживання продуктів, що містять вуглеводи, і наскільки ми недооцінюємо продукти, що містять жири.
«Їжа та мозок» просто підриває мозок (вибачте за каламбур), перевертаючи всі ваші уявлення про те, що насправді є здоровою і корисною для організму їжі. Вона може шокувати читача будь-якого рівня підготовки. Неважливо, чи давно ви цікавитеся правильним харчуванням, якого раціону дотримуєтеся і наскільки ретельно підходите у виборі продуктів – те, що ви прочитаєте, швидше за все, буде для вас великою новиною.
Для мене ця книга стала свого роду антагоністом іншого бестселера – «Китайського дослідження» професора Коліна Кемпбелла, про який я вже писав на сторінках цього сайту. І якщо в «Китайському дослідженні» йшлося про користь рослинного харчування і шкоду білків і жирів тваринного походження, то в «Їжі та мозку» ця ідея перевертається з ніг на голову.
Автор наводить переконливі аргументи на користь харчування їжею, що містить багато тваринних жирів і говорить про те, що надмірне захоплення їжею, що містить вуглеводи, є одним з бичів нашої цивілізації. Причому в цю категорію потрапляють не тільки свідомо шкідливі штучні продукти, що містять багато цукру і хімії, але й такі, здавалося б, здорові й корисні штуки, як фрукти і зернові культури. Як написано в одному з відгуків, опублікованих на обкладинці книги: «Сьогодні пшениця руйнує мозок більшого числа людей, ніж всі інсульти, автомобільні аварії і травми голови разом узяті». Ну хіба не краса?
Скажу чесно, читаючи книгу, я був налаштований скептично до доказів, які Перлмуттер приводив на користь своєї моделі харчування. Твердження на кшталт таких, як «дієта первісних людей складалася на 75% з жирів і на 5% з вуглеводів» викликали як мінімум подив, я все життя вважав, що в більш-менш теплих регіонах наші доісторичні предки харчувалися не тільки м’ясом, а й фруктами , і всілякими корінням. Та й прикладів «чудесного зцілення» за допомогою низкоуглеводної дієти в книзі начебто і немає (нагадаю, що в класичній дієтології дієта з низьким кількістю вуглеводів і високим вмістом білка вважається ефективним, але не самим здоровим засобом для схуднення).
Але, дочитавши до кінця, я зрозумів, яке це дивовижне і корисне чтиво. І чорт з ним, що Перлмуттер з посмішкою відноситься до вегетаріанців, в «Їжі та мозку» він розповідає безліч цікавих речей з передової сучасної науки про харчування, знати про які повинна будь-яка людина, що піклується про своє здоров’я.
А вже як ви будете ставитися до прочитаного – ваша справа. Я ж у рецензії постараюся бути неупередженим.
Скажу пару слів про автора. Девід Перлмуттер – практикуючий невролог, директор центру здоров’я імені себе, член американської колегії харчування і володар численних нагород у своїй сфері. У медіа-середовищі Перлмуттер відомий, в першу чергу, своїми скандальними статтями-викриттями міфів про здорове харчування. Не дивно, що його роботи і книги піддаються запеклій критиці з боку прихильників традиційної моделі, хоча, як мені здалося, до нього ставляться більш лояльно, ніж до більш радикальних «проповідників» на зразок того ж Кемпбелла.
Книга «Їжа та мозок» в оригіналі називається «Grain Brain», дослівно – «мозок із зерна» або «мозок з хліба», що дуже точно відображає її зміст. У ній Перлмуттер розкриває одну з заборонених тем, замовчуваних в сучасній медичній літературі, – зв’язок харчування їжею з високим вмістом вуглеводів з такими захворюваннями, як слабоумство, хвороба Альцгеймера, діабет, депресія і ожиріння. Він дохідливо пояснює, які негативні зміни відбуваються з вашим мозком, коли ви день у день їсте зернові, борошняні продукти, фрукти, а так само п’єте соки. І, з іншого боку, наводить докази того, що мозок відчайдушно потребує здорових жирів та холестерину і пропонує методику того, як стимулювати роботу клітин мозку в будь-якому віці.
І, в якості подарунка найвірнішим читачам, в останній частині своєї праці Девід дає докладний чотиритижневий план здорового харчування для схуднення і поліпшення роботи мозку, і, як зараз прийнято робити, щоб потрапити на перше місце списку бестселерів про здоров’я New York Times, наводить безліч цікавих рецептів страв у відповідності зі своєю моделлю.
В цілому про книгу склалося незвичайне враження. Пропонована Девідом модель здорового харчування зовсім відрізняється від усього того, про що я читав, і чого я вчився раніше. Але з впливом їжі на роботу мозку стикався дуже мало і тому не можу навести аргументів, заперечуючих наведені в цьому бестселлері.
Я не збираюся негайно брати рекомендації Перлмуттера як керівництво до дії, але автор дуже багато розповідає про останні тренди в області здорового харчування і призводить масу унікальної інформації, яку навряд чи де-небудь ще можна знайти в такій захоплюючій формі.
Вердикт: книга виявилася вельми цікавою. Рекомендую до обов’язкового прочитання в трьох випадках: якщо ви цікавитеся здоровим харчуванням і шукаєте свіжу інформацію у цій галузі; якщо сидите на низьковуглеводній дієті і хочете витягти максимум користі зі свого раціону; якщо ви скептично ставитеся до вегетаріанства і потребуєте підкріплення своїх ідей.
