З моменту виходу з друку книги Андре Кукла (Andre Kukla) «Ментальні пастки» ( в оригіналі «Mental Traps: Stupid Things That Sane People Do to Mess Up Their Minds»), вона отримала безліч позитивних відгуків і оцінок по всьому світу. Праця виявилася затребуваною у всіх сенсах: і як ідеальний зразок для цікавого читання, завдяки авторському стилю викладу, і як своєрідна методичка до актуальних питань логічного мислення, і як техніка «самодопомоги» для бажаючих підвищити контроль за часом і ефективно ним управляти.
«Ментальні пастки – це дурниці, які роблять розумні люди, щоб зіпсувати собі життя». «Ментальні пастки – це накатані і звичні шляхи, за якими болісно і безрезультатно рухається наша думка, спалюючи неймовірні обсяги нашого часу, висмоктуючи енергію і не створюючи ніяких цінностей ні для нас, ні для кого б то не було».
Якщо говорити гранично просто, ментальні пастки – наші неправильні дії і вчинки, що грунтуються на помилках і помилкових уявленнях, які призводять до втрати часу. При цьому ми абсолютно впевнені, що все робимо правильно. Професор А. Кукла, психолог і філософ написав книгу про викриття цих помилок. Вашій увазі пропонуються основні постулати з цієї книги.
Зібраний в цьому записіі матеріал є, в основному, скороченим переказом основних ідей книги, підкріпленим деякими прикладами, як запропонованими Андре Кукла, так і з повсякденності кожного. Це дозволяє максимально донести авторські концепції і при цьому показати їх «життя».
Автор говорить про 11 ментальних пасток:
Завзятість
«Перша пастка – завзятість – це продовження роботи над тим, що вже втратило свою цінність. Колись певна справа дійсно щось означала для нас – інакше ми взагалі не зайнялися б нею. Але її значимість і сенс випарувалися до того, як ми дійшли до кінця. А ми продовжуємо і продовжуємо – або тому, що не помітили цієї зміни, або просто за інерцією». Тут же А. Кукла наводить цікавий приклад: сідаючи грати в монополію, ми відчуваємо цікавість, азарт, але часом, задовго до кінця, це все пропадає і ми дограємо партію до кінця за інерцією. Це не приносить ні задоволення, ні користі, але спрацьовує соціальний рефлекс – «потрібно доводити розпочате до завершення».
Проблема в тому, що суспільство визначає завзятість – як абсолютно позитивну рису. З раннього дитинства батьки вимагають від дітей завершувати розпочаті справи. Багато гуру бізнесу та особистісного розвитку кажуть, що секрет успіху в умінні не здаватися, йти наперекір усім обставинам. Іноді людина продовжує займатися втратившими свою цінність справами лише з жалю до витраченого часу і сил. Почавши щось робити, важко залишити це на середині шляху і в силу різних психологічних чинників: боротьба з собою, бажання бути сильним і незалежним від обставин.
Але в більшості своїй все це невірно. А. Кукла не йде наперекір усталеній думці, стверджуючи, що завзятість – це погано. Він просто просить відрізняти завзятість від наполегливості – навику, який без сумніву потрібен.
Ампліфікація
«Ампліфікація – це пастка, в якій ми опиняємося, коли вкладаємо в досягнення мети більше зусиль, ніж потрібно, так, немов намагаємося вбити муху кувалдою».
Відкриття цієї ментальної пастки ніяк не назвеш заслугою автора. Згадайте хоча б народну мудрість: «Краще – ворог хорошого». Застосуємо тут, в деякій мірі, і всім відомий принцип Парето про те, що 20% зусиль дають 80% результату, решта 20% результату досягаються 80% прикладених зусиль.
Прикладом ампліфікації може бути зайва підготовка до виголошення промови оратором, коли численні репетиції і вправи в самому авторі вбивають справжній інтерес до предмета виступу. Життєвий приклад (настільки, що часто подібна тематика піднімається багатьма гумористами) призводить А. Кукла, описуючи процес збору валіз для поїздки у відпустку, коли «на всяк випадок» упаковується фрак, незважаючи на мету відпочинку – подорож по джунглях Нової Гвінеї.
Як і у випадку з попередньою ментальною помилкою, ампліфікувати – не завжди погано. Важливо вміти відчувати грань між цінністю і витрачаємими на її досягнення ресурсами. А. Кукла пише: «Безперечно, завжди є шанс, що більша кількість роботи дасть більшу вигоду. Але очевидно і те, що більша кількість роботи буде коштувати нам часу і зусиль, які ми могли б витратити на щось інше. Питання не в тому, можна чи домогтися більшої вигоди, якщо працювати більше, а в тому, чи не можна досягти більшої вигоди, приклавши ту ж енергію до чогось ще».
Фіксація
«При фіксації наше просування до мети заблоковано. Ми не можемо продовжувати розпочату справу, доки не дочекаємося телефонного дзвінка, дозволу, відвантаження сировини, натхнення. Замість того щоб звернутися до інших справ, ми залишаємося в підвішеному стані до тих пір, поки не зможемо знову продовжити роботу над цим проектом. Попросту кажучи, ми чекаємо».
Кожен стикався з болісним, а іноді гнітючим очікуванням, яке відбирає у нас час. У «Ментальних пастках» наводиться хороший приклад. Ви чекаєте приходу гостей: забралися, приготували ласощі, розставили сервіз, привели себе в порядок. До приходу запрошених залишається ще півгодини, але цей час рідко вдається провести продуктивно. Ви починаєте знову протирати посуд або поправляти скатертину – чекаєте. Так само буває і на роботі, коли людина не може вирішити задачу без настання певних подій. У таких випадках, щоб не витрачати дорогоцінний час, А. Кукла рекомендує або перемикатися на вирішення інших завдань, або, принаймні, не перевантажувати себе марними заняттями, економлячи сили і енергію для того, щоб пізніше повноцінно зосередитися на щось дійсно важливому.
Реверсія
«Іноді стає очевидно, що наші плани однозначно зазнали невдачі. Гра закінчена, ми програли. Наслідки невдачі можуть бути страшними, однак тут нічого не поробиш. Ми вичерпали наші ходи, а час минув. Але якщо на цьому етапі нас продовжує хвилювати все та ж проблема, значить, ми опинилися в пастці реверсії… Реверсія – це тимчасова протилежність фіксації. При фіксації ми люто працюємо над тим, щоб прискорити настання застиглого майбутнього. При реверсії ми марно намагаємося змінити незворотне минуле».
Ви зібралися з друзями піти в кіно або за покупками, але застрягли в пробці/ змінився розклад сеансів/ закритий улюблений торговий центр. Ви знаходите як провести час по-іншому або відправляєтеся додому. Волею-неволею, більшість людей починають шкодувати про те, що їхні плани не здійснилися. Часто це викликає розчарування і, незважаючи на те, що змінити нічого не можна, людина все одно продовжує думати про те, що не відбулося, шукати винних, складати альтернативні сценарії розвитку подій.
Минуле змінити не можна. Вихід з цієї ментальної пастки один, хоч і не легкий – перестати мислити категоріями умовного способу. Ніяких «якби». Інакше наше життя перетвориться на низку нереалізованих ідей і викликаних цим розчарувань і прикростей.
Випередження
«Випередження – це пастка, в яку ми потрапляємо, починаючи занадто рано. Звичайно, якщо почати надто пізно, то часу на завершення роботи може не вистачити. Але через занадто ранній початок теж доводиться платити. Коли ми випереджаємо події, то часто-густо переробляємо і працюємо даремно». Ця ментальна пастка, як і всі попередні, може мати місце або не мати – все залежить від ситуації. Суть її можна сформулювати так: відкладати справи в довгий ящик неправильно, але і сильно поспішати з початком не варто.
Наприклад, копірайтер, який пише статті для туристичних агентств і профільних сайтів, отримує замовлення на серію статей про Шрі-Ланці. Конкретні теми замовник обіцяє вислати пізніше, але, завдяки своєму досвіду і не бажаючи витрачати час даремно, виконавець пише кілька чернеток на «стандартні» для галузі теми: історія, клімат, пам’ятки. Пізніше турфірма висилає конкретний запит з проханням зібрати детальний матеріал про декілька популярних туристичних напрямках і окремих місцях. В результаті частина зробленої роботи копірайтером втрачає свою цінність через випередження.
Висновки А. Кукла про випередження вступають, як і у випадку з завзятістю, в дискусію з загальноприйнятою думкою. Б. Франклін говорив: «Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні». І це вірно, але лише до того моменту поки ви не відчуваєте себе загнаним, постійно втомленим і абсолютно не маєте часу на відпочинок. В такому випадку краще вдатися до іншої приказки «Для всього свій час і година своя кожній справі під небом» ( Біблія. Книга Екклезіаста).
Спротив
«Спротив – це хвороба, що має опис – «ну ще трохи». Особливо яскраво це демонструє ситуація, коли з ранку людина переводить три рази будильник на 5 хвилин вперед. Або коли під час перегляду захоплюючого фільму лунає дзвінок у двері і лише після «енного» натискання невідомим гостем на кнопку дзвінка, ви встаєте і йдете відкривати.
Спротив – це повна протилежність випередженню. Просто кажучи, якщо випередження – це своєрідне бажання забігти вперед у часі, то спротив – залишатись якнайдовше в поточній ситуації, не реагуючи на нові умови. Цими умовами може бути раптово змінившася ситуація, яка ставить більш важливі завдання. Андре Кукла жартує: «Не будете ви продовжувати дивитися як закипає кава, якщо до вас у квартиру увірветься грабіжник?».
Завдяки механізму спротиву, який людині представляється як перешкода по відношенню до її поточним справам, цю ментальну помилку легко виявити і боротися з нею. Боротьба в даному випадку не передбачає відмову від дій при будь-якій зміні ситуації та дотримання нових умов.
Потрібно лише вміти розрізняти надважливі і надзвичайні завдання, які вимагають негайного вирішення і не заперечувати неминуче.
Затягування
«Нерідко буває так: ми однозначно зважилися на якусь справу, але нам важко приступити до неї. Наш розум просто відмовляється відразу переходити до справи».
З цієї ментальної помилкою стикався в своєму житті практично кожен бухгалтер, який вишукуючи дрібні заняття, відкладає на останню п’ятницю місяця написання місячного звіту; студент, який відкладає здачу курсового проекту на останній день відведеного для цього терміну; підприємець, який ігнорує до останнього заповнення податкової декларації.
Затягування – варіація спротиву, з урахуванням поправки на те, що при противленні ми не бажаємо відразу змінити одну зайнятість на іншу, а при затягуванні, не будучи зайнятим чимось конкретним, просто не хочемо братися за роботу. В такому випадку людина починає придумувати для себе виправдання, чому вона не хоче що-небудь робити. Хоча причина насправді одна – нам неприємна робота. Не конкретно ця, а як факт.
Робота асоціюється з чимось нудним, тяжким. Від такої звички потрібно позбавлятися. Головне – почати робити, далі буде легше.
Поділ
«У пастку поділу ми потрапляємо тоді, коли намагаємося робити дві справи одночасно… Існує фундаментальний закон мислення: ми не можемо одночасно займатися двома справами, що потребують участі нашої свідомості. Інакше кажучи, – увага неподільна в принципі».
Прикладами поділу може служити будь-яка діяльність, коли людина одночасно працює над двома завданнями. Ця помилка може бути наслідком як інших ментальних помилок, наприклад, випередження (початок роботи над новим проектом, перш ніж завершений попередній), так і самостійною, коли з метою економії часу ведеться робота над двома різними задачами. У повсякденному житті ми стикаємося з поділом уваги у випадках, коли, наприклад, прийшовши на роботу, запускаємо програму для роботи і паралельно перевіряємо оновлення в соцмережах.
А. Кукла досить категоричний в тому, що стосується пастки поділу: «Всесвіт ніколи не вимагає від нас вирішувати більш однієї задачі в один і той же час. Опинившись у вирі тисячі термінових і важливих справ, потрібно займатися тільки одним – самим невідкладним… В реальному житті не буває ситуацій, коли потрібно робити більше однієї речі одночасно. Надмірна зайнятість – завжди пастка».
Прискорення
«Прискорення – це пастка, в яку ми потрапляємо тоді, коли робимо щось з більшою, ніж потрібно, швидкістю. Ми так квапливо чиним якийсь домашній прилад, що робимо помилку за помилкою, і клята залізяка негайно ламається знову. У результаті всі зусилля, вкладені нами в цю роботу, йдуть нанівець. Можна було б і взагалі нічого не робити».
Прискорення протилежно затягуванню. Бажаючи покінчити з роботою як можна швидше, ми недостатню увагу присвячуємо вирішенню проблеми, що може привести до результату, характерізуємого фразою «аби як».
Взявшись за справу і швидко покінчивши з нею, люди відчувають полегшення від того, що швидко впоралися, швидко досягли мети і швидше візьмуться за нову справу.
Але є і зворотна сторона медалі. Роблячи що-небудь швидко, можна наробити помилок. До того ж почуття поспіху викликає роздратування. Самі подумайте: мінне поле правильніше пробігти або пройти повільно, виявляючи безпечне місце для кроку?
Щоб уникнути попадання в ментальну пастку прискорення потрібно користуватися латинської сентенцією: «Festina lente» – «Поспішай повільно».
Регулювання
«…сама незбагненна помилка полягає в тому, що ми морочим собі голову тим, про що взагалі не потрібно думати. У схожих, як близнюки, пастках регулювання та формулювання ми формуємо своє ставлення до предметів, які ніяк не відносяться до нашого життя, приймаємо рішення, які краще залишити на волю випадку, або ж наполегливо, крок за кроком, описуємо події, відбуваються,– наче б то фільм під назвою реальність потребує в нашому коментарі».
Ментальна пастка регулювання виникає на основі нездатності визначити як діяти в різних ситуаціях, на основі імпульсу або припису. В цю пастку ми потрапляємо кожен раз, коли думаємо про дію там, де можна довіритися імпульсу і навпаки. Ігнорування імпульсів веде до того, що на процес прийняття рішення і сам вчинок йде набагато більше часу, адже припис вимагає розрізняти імпульси і описувати, перш ніж піти їм.
Формулювання
«Формулювання – це пастка безперервного промовляння своїх думок про те, що нам здається істинним».
З одного боку це може бути опис і оцінка. А. Кукла каже, що проблема людини в тому, що замість насолоди красою заходу, вона починає міркувати про його красу, описувати, порівнювати. Це заважає отримати справжнє задоволення від моменту.
Хоча, якщо б люди не вдавалися до таких розумових операцій – ніколи не було б відкриттів, а скарбниця знань людства залишилася порожньою. З іншого боку формулювання призводить до програвання в голові різних сценаріїв подій, більшість з яких ніколи не настане. Відповідайте собі чесно, скільки разів готуючись до конференції або до співбесіди щодо працевлаштування, ви уявляли собі можливі варіанти розвитку ситуації, ставили запитання? А скільки з усього цього реально сталося пізніше?
В кінці А. Кукла дає універсальну рекомендацію: «Більшості ментальних пасток можна уникнути, просто зосередившись на завданні. Під час миття посуду або прогулянки в магазин немає ніякої потреби думати про те, що станеться далі, що відбувалося до того. Є тільки ця брудна ложка, ця вулиця перед нами. Будь-яке відхилення в бік – і нас чекає пастка.
Якщо наші думки спрямовуються в майбутнє, ми опиняємося в стані фіксації або випередження. Якщо ми звертаємося до минулого, то потрапляємо в пастку реверсії або спротиву. Але ще є і шлях відходу від цього, який не веде ні в минуле, ні в майбутнє. Він відводить від миття посуду до того, щоб повідомити собі: ми миємо посуд. Ці думки так само марні і руйнівні, як випереджаючий політ на двадцять років вперед або реверсія до болячок двадцятирічної давності».
Трохи про автора і його книгу
Андре Кукла (Andre Kukla) – почесний професор факультету психології університету Торонто. Народився в 1942 р. в окупованій Німеччиною Бельгії. «Не краще час і місце народження»,– пізніше напише Кукла в автобіографії. У 1950 р. родина переїхала до нью-йоркського району Бруклін, а через деякий час – у Лос-Анджелес.
Наукові інтереси майбутнього професора були досить різноманітними. Він отримав ступінь бакалавра математичних наук в 1962 році, ступінь магістра філософії в 1965 і ступінь доктора психологічних наук у 1970 році в університеті Торонто. За визнанням самого Андре Кукли, він ніколи не бачив особливої різниці між філософією і психологією, завжди займаючись питаннями, які знаходяться на стику двох наук.
На сайті університету Торонто можна побачити значний список робіт А. Кукли. Це численні наукові статті та такі роботи як «Спостереження», «Методи теоретичної психології», «Містицизм і соціальна епістемологія», «Про перспективи пошуку неземного інтелекту».
Але без сумніву особливо виділяється книга «Ментальні пастки». Читачі з усього світу високо оцінили цю працю. Дж. Уайт, автор «Злочинів проти логіки», стверджує, що завдяки цій книзі він відкрив і навчився боротися з «поганими звичками власного розуму». Р. Холлоуей, письменник і ведучий ВВС одного разу сказав: «Ментальні пастки» б’ють у дзвони і включають ясне світло в голові кожного, хто прочитав цю книгу».
У передмові до англійського видання була фраза, яка найкраще характеризує цю працю: «Це протиотрута від збоченої логіки, нечіткого мислення і приреченої на провал поведінки, які обплутали вашу свідомість».
