Як знайти внутрішню свободу.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

yak-znajty-vnutrishnyu-svobodu

Внутрішня свобода – це стан людини, в якому її думки, бажання та дії залежать перш за все від неї самої, а зовнішній тиск на кшталт громадської думки спочатку як слід усвідомлюється і аналізується з позицій самої людини.

Свобода буває фізична – відсутність в приміщенні постійного проживання решіток на вікнах і дверей, що замикаються з іншого боку. Буває фінансова свобода – коли грошей досить для задоволення більшості бажань з матеріальної сфери.

А є ще й загадкова внутрішня свобода. Про неї-то сьогодні ми і поговоримо. Які асоціації у вас виникають, коли ви чуєте слова «внутрішня свобода»?

Мені видається незалежна в своїх думках і оцінках людина, яка робить тільки те, що вона хоче по-справжньому, наплювавши на те, як до цього поставляться оточуючі. Людина, яка не визнає умовностей і не охоплена комплексами на кшталт страху спілкування і відсутності впевненості в собі… Ця людина живе повним і гармонійним життям, не витрачаючи його через дрібниці, не турбуючись даремно.

Стоп. Саме загальне розуміння є. Перший пласт знятий, потрібно в ньому покопатися, вивчити пильніше. Нескладно помітити, що:

а) виявляється, поняття «внутрішня свобода» включає в себе ще кілька типових мотивів self-development: впевненість в собі, відсутність комплексів, повне і гармонійне життя.

б) саме по собі розуміння «внутрішня свобода» в наведеному вище абзаці відсутняє. Поняття – це чітке і ясне визначення. Наприклад: «острів – це частина суші, з усіх боків оточена водою». Коротко та ясно. А ось сентенція «острів, це, ну, пісок, пальми, море на горизонті, ще там Робінзон Крузо жив» – аж ніяк не є поняттям.

Йдемо далі.

Якщо вдуматися в те, як сильно переплетені між собою традиційні «фішки» психології саморозвитку, з’являється нав’язливе відчуття, що ми намагаємося назвати одне і те ж – ідеал, до якого прагнемо – різними словами. Слова «впевненість», «свобода», «гармонія» і навіть «самодисципліна» перетинаються і переплітаються так, що кінців не знайти.

З одного боку, це допомагає побачити самого себе і свій, вибачте за пафос, свій шлях у житті під різними кутами, вгледіти різні деталі. Що не кажи, а пізнати самого себе дуже і дуже непросто (не кажучи про те, щоб удосконалити!). Побачити себе «цілком» – дуже і дуже складно, ось і доводиться вивчати окремі сторони характеру і особистості: впевненість, організованість, внутрішню свободу… Тому велика кількість «пересічних» понять – це нормально. Більш того, без них не обійтися.

З іншого боку, велика кількість сторін і напрямків саморозвитку (ще раз повторю обридлий список: впевненість, дисципліна, відсутність комплексів…) вже самим фактом свого існування обмежує нашу внутрішню свободу.

Це означає ось що. Як тільки ми дізнаємося нове поняття (припустимо – «впевненість в собі»), в голові відразу виникає стереотип: «бути впевненим – добре, невпевненим – погано». У сучасної людини, яка з усіх боків атакується психологією (і тим більше у того, хто читає блоги про саморозвиток і успіх))), таких стереотипів не один десяток.

І будь-який такий стереотип вже фактом свого існування обмежує нашу внутрішню свободу. Навіть почувши слова «внутрішня свобода» ми вже втрачаємо її частинку: з’являється ще один стереотип – «треба прагнути до внутрішньої свободи».

Власне, в цьому сенсі цілком вільною була тільки первісна людина – їй було невтямки, що існує психологія.

Звичайно, головні джерела внутрішньої несвободи – аж ніяк не стереотипи, що виникають щодо психологічних понять. Я думаю, до таких джерел, насамперед, належать:

– Виховання. Сім’я і школа так чи інакше закладають в нас певні принципи і норми. У тому числі моральні принципи (на замітку: мораль в початковій формі – це теж несвобода). А крім принципів і норм – ще й різноманітні комплекси, «таргани в голові».

– Поведінка оточуючих. Кожен день суспільство тисне на нас, змушуючи діяти (і думати…) як всі. Це не тільки агресивна реклама, пропаганда і PR всіх кольорів і мастей. Це і усталені звички колег і друзів, начебто традиції «проставлятися» після підвищення. І знамените «а тобі слабо?» – чарівні слова, після яких, щоб довести свою крутизну, стрибають з третього поверху, випивають літр спирту або здійснюють інші героїчні діяння. І чергові оплески після убогої мови, до яких людина приєднується просто тому, що всі плескають. І нотації в дусі «ти повинен…», «ти зобов’язаний…», «всі роблять так…». Та ще багато чого.

– Свідомі маніпуляції оточуючих. Ого-го, неосяжна тема. «Вась, будь мужиком!», «або я, або пиво з друзями!», «ти даси мені тисячу або дві?».

Все це настільки в’їлося в наше повсякденне життя, що ми не помічаємо своїх ланцюгів, що роблять нас не вільними. Навіть коли ми по-справжньому замислюємося над цим, мало що змінюється – адже проти нашої внутрішньої свободи грають багаторічні звички, які накопичили величезний вплив на наше життя.

Все це не означає, що треба негайно врізати собі по голові важкою ломакою, щоб забути всі вигадки психології і втекти від людей в тайгу. Я всього лише змалював існуючу ситуацію. Це був необхідний вступ.

Як же все-таки знайти внутрішню свободу?

Так і підмиває написати щось на кшталт:

“Та все просто! Потрібно для початку розібратися зі своїми справжніми цілями і змістом життя, як слід подумати і змусити себе змінити ставлення до світу: так, щоб розглядати все з позицій розуму, робити тільки те, що тобі насправді потрібно, відмітати до чортової бабусі суспільні стереотипи”.
І це була би порада універсальна, але загальна.

Але ми сьогодні говоримо виключно про внутрішню свободу, намагаємося поглянути на саморозвиток з цієї точки зору, забувши про інших (в цьому, власне і є користь численних психологічних понять, які часто перетинаються один з одним, таких як: впевненість, самодисципліна, віра в себе , самооцінка і т.д.)

Тому я запропоную спеціальний варіант здобуття внутрішньої свободи (можна сказати, програма звільнення). Видавлювати з себе раба будемо ось так:

1. Визначаємо, що саме робить вас залежним і невільним найбільшою мірою. Ви, поміркувавши п’ять хвилин, легко знайдете головного ворога своєї волі  самостійно. Це може бути ваша компанія або колеги на роботі, член сім’ї, регулярно читає вам мораль (найпоширеніші випадки). Це може бути і щось більш екзотичне – кумир-авторитет в будь-якій сфері, стереотипи, “гуру” психології, навіть улюблена книга, фільм або афоризм.

2. Тепер викорінюємо вплив цього фактора. Як викорінюємо? Просто вдумуємося в усе, що чуємо (або сприймаємо по-іншому) від цього джерела. Вдумуємося, аналізуємо, знаходимо суперечності і (особливо важливо) невідповідності вашому внутрішньому світу. Цей крок не так уже й складний. Головне тут – навчитися сприймати інформацію не в фоновому режимі, а активно, обдумуючи. На розвиток цього вміння може піти деякий час.

У підсумку ви отримаєте невеликий ковточок свободи – свободи саме від обраного джерела несвободи (корявенько сказано, але що поробиш). Свобода не означає повне заперечення. Свобода – підкреслюю – означає розумний вибір. Тобто ви будете продовжувати слухати колегу, який вчить вас життя, але його промови матимуть тільки ті значення, яке ви вибираєте САМІ, в відповідності зі своїми цілями і бажаннями. Вас не буде це дратувати. Ви взагалі зможете не допустити це в своє життя. Або – допустити, збагатити і використовувати собі на користь.

(До речі. Коли ви домагаєтеся цієї мети, то відчуваєте потужний підйом і наснагу, захоплююче відчуття свободи і влади над собою. Хоча б заради нього варто спробувати)

3. Ви ведете щоденник? Ні? Шкода, це непоганий інструмент саморозвитку. Тоді заведіть хоча б на тиждень (можна робити одночасно з кроком 2). Пишіть туди думки і справи, чим детальніше, тим краще. Пишіть для себе, наплювавши на правильне оформлення, гарний почерк і орфографію. Не соромтеся записувати маревні і малозначні думки.

Під кінець тижня беремо червоний олівець (або інструмент “маркер” в ворді) і перечитуємо свою писанину. Шукаємо думки, вчинки і слова, які свідчать про нашу несвободу. Розбираємо кожен випадок, запитуючи себе “а як правильно”?
Ставтеся до цього легко, як до гри. Добре робити подібні вправи удвох з людиною, якій довіряєте, допомагаючи один одному.

4. На наступному тижні виловлюємо помічені несвободою думки і справи вже в процесі – і намагаємося виправитися. Це не так вже й складно.  Тому, що головні “таргани” повторюються день у день. Якщо все ж зустрічаєтеся з труднощами – повторіть попередній крок.

Завдяки 4 крокам після деякого часу ви повинні:
а) позбутися одного з найбільш шкідливих джерел внутрішньої несвободи
б) навчитися аналізувати себе і свою поведінку, боротися з проявами несвободи
в) вирішити частину своїх проблем і виробити деякі корисні якості

Тепер для закріплення ефекту можна зробити ще дві речі:

5. Виконайте з днем те ж саме, що і з тижнем. Можна навіть розкреслити табличку по годинах: що робив-думав-говорив, що було неправильно, як треба. Сенс тут – в концентрації на дрібницях. Це дозволяє не тільки підсилити ефект, але і відкрити для себе нові горизонти: дрібниці допомагають виявити або передбачити більш важливі речі.

6. І нарешті, по можливості, на час змінити обстановку і коло спілкування. Поїхати у відпустку, наприклад. Це дозволяє “відтінити” свої досягнення (здалеку речі часто зрозуміліше і чіткіше). А ще нова обстановка допоможе вам потренуватися у протидії новим джерелам несвободи, боротися з якими простіше, ніж із застарілими. Ну і просто відпочити від трудів праведних на ниві саморозвитку.

Напишіть відгук