Як стати більш пунктуальним.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

yak-staty-bilsh-punktualnym«Точність – ввічливість королів …». Ці слова приписують королю Франції Людовику XVIII. Правда, в них вкладають різний зміст, але найбільш вірогідний наступний: король не міг інакше проявити свою ввічливість, крім як будучи точним і пунктуальним. Адже він – сама «висока» персона в державі, тому нікому не кланяється, не встає, коли хтось входить в покої, – йому самому всі роблять знаки уваги, поваги та ввічливості. Пунктуальність для нього – це спосіб висловити свої люб’язність і повагу.

Пунктуальність – одна з неодмінних заповідей етикету, що представляє собою звід правил про те, як слід поводитися в присутності інших людей. Вважається, що класичні правила етикету сформувалися у Франції, та й саме слово «етикет» (від слова «етикетка»), що означає «манера поведінки», – французького походження. На прийомах французького короля Людовика XIV гостям роздавали картки з приписами, як гості повинні і не повинні себе вести.

Існує кілька видів етикету: дипломатичний, державний, цивільний, діловий і т. д. Але в будь-якому з них пунктуальність – на чільному місці.

Пунктуальність ділової людини

День ділової людини розписаний по хвилинах, тому спізнюватися на ділову зустріч і змушувати себе чекати неприпустимо.

«Час – гроші», – писав американський політичний діяч Бенджамін Франклін в «Порадах молодому купцеві». Сенс цієї фрази в тому, що той, хто втратив час – втратив гроші, які можна було б заробити за цей час. Витратив його з користю – значить зберіг гроші.

Цим принципом керуються сучасні бізнесмени, які сприймають людей, не цінуючих чужий час, як неорганізованих, необов’язкових, – людей, яким не можна вірити і на яких не можна покластися. Ті, хто спізнюється на ділові зустрічі, втрачають клієнтів, контракти, замовників, залишаючись з  репутацією ненадійного партнера.

Правила ділового етикету в різних країнах істотно відрізняються. Що стосується пунктуальності, то, наприклад, в Японії і Китаї, де пунктуальність – символ чесноти, запізнення не допускається взагалі і прирівнюється до образи.

Не допускається запізнення на ділову зустріч і в Німеччині, Швеції, Великобританії – тут дуже цінують пунктуальних людей. В інших західних країнах час, на який можна дозволити собі запізнитися, обмежується 15-ма хвилинами.

Психолог з Америки Едвард Холл назвав запізнення на 5 хвилин незначним, на 15 – допустимим, коли запізнившемуся дозволено вибачитися, запізнення на 20-30 хвилин – викликає у очікуючих почуття легкої образи, на 40 – грубим і більше 40 хвилин – образливим.

Вільно обертаються з пунктуальністю в Латинській Америці, Іспанії, в країнах, які сповідують іслам. Тут люди не поспішають і запізнення в 40 хвилин вважається незначним.

Чому люди спізнюються?

Фантазія тих, хто запізнився і придумумавших поважну причину, яка могла б їх виправдати, часом безмежна: тут і хвора дитина, і гострий зубний біль, і аварія, що трапилася по дорозі на роботу, і зламавшийся дверний замок.

Але причина, як правило, одна: проспали і не встигли зібратися через черговий форс-мажор: дитина не пам’ятає, куди закинула шкільний рюкзак, чоловік – ключі від машини,  у когось зламався замок на куртці. На наступний день що-небудь новеньке, але «з тієї ж опери». І все це через невміння організуватися. Перевиховати таких людей навряд чи вийде: вони спізнювалися, спізнюються і будуть спізнюватися. Правда, навряд чи вони можуть розраховувати на серйозне ставлення до себе і кар’єрний ріст.

Нерідко люди спізнюються на роботу, ділову або особисту зустріч через відсутність належної мотивації або інтересу до очікуючого їх предмету. Легко спізнитися туди, де не чекає нічого нового, цікавого або багатообіцяючого. Легко запізнитися на небажану зустріч, якій ми внутрішньо опираємося і всіляко намагаємося відтягнути неприємний момент.

Але навряд чи хто з доброї волі запізниться на співбесіду, що обіцяє роботу мрії, або зустріч з людиною усього життя.

Цікаво, що деякі любителі спізнюватися роблять це несвідомо: гонитва за часом викликає у них викид адреналіну. Для них такі гонки наввипередки з часом – свого роду вид спорту.

Є ще одна категорія непунктуальних людей, які спізнюються свідомо. Для них запізнення служить способом самоствердження, особливо якщо вони знають, що той, хто їх чекає, зацікавлений у зустрічі і в будь-якому випадку дочекається.

Таке запізнення – ознака поганого тону, тому що той, хто спізнюється, таким чином намагається нав’язати очікуючим власні правила гри, хоче показати свою перевагу і зневагу до чужої думки. Психологи називають запізнення без поважних причин в числі прийомів маніпуляції людьми.

Хочу стати пунктуальним …

Люди, які вірять в астрологію, думають, що пунктуальність залежить від знака зодіаку, під яким вони народилися. На думку астрологів, до запізнень схильні Близнюки, Терези, Риби, а пунктуальністю відрізняються Козероги, Стрільці, Діви, Овни.

Деякі вважають, що пунктуальність – вроджена риса характеру: вона віддається з генами, як колір очей, волосся і т. д.

Але мають рацію ті, хто стверджує, що пунктуальність – риса характеру, що залежить від виховання. У неорганізованих і вічно спізнюючихся до призначеного часу батьків навряд чи діти будуть іншими.

Придивімося до себе – може, ми теж непунктуальні? Може, наші друзі і колеги просто не вирішуються прямо сказати, що їх напружують наші запізнення? Адже таким чином ми показуємо, що свій час цінуємо більше, ніж їх. І якщо відповідь буде позитивна, то постараємося виправити ситуацію.

1. Вивчаємо основи тайм-менеджменту – науки управління часом

Правила тайм-менедженту поширюються не тільки на трудову діяльність, а й на особисте життя.

Люди, які управляють своїм часом, завжди мають чіткий план дій, тому швидше за інших досягають поставлених цілей і менше інших схильні до стресів. Люди неорганізовані справляють враження вічно зайнятих, вони метушаться, не мають ні хвилинки вільної, але при цьому мало що встигають і постійно спізнюються.

«Кожна хвилина, витрачена на організацію своєї діяльності, економить вам цілу годину», – писав Бенджамін Франклін.

2. Пам’ятаємо закон Мерфі

Щоб не спізнюватися, потрібно все робити вчасно. Тайм-менеджери радять додавати до часу, яке планується витратити на виконання якогось завдання, зайві 25%.

Колись інженер Мерфі зауважив, що якщо якась та неприємність може статися, то вона обов’язково відбудеться. З цієї фрази вивели кілька наслідків, одне з яких: «Якщо якісь перешкоди можуть виникнути, то вони обов’язково виникнуть. Тому будь-яка справа займе більше часу, ніж ми думаємо». Тому тим, хто схильний спізнюватися, варто перевести стрілки годинника трохи вперед.

3. Кладемо речі на місце

Несподівані перешкоди  можуть мати вигляд раптово загубившихся ключів, окулярів, документів, квитків, гаманця, зарядки та інших дрібниць, без яких неможливо обійтися і вийти з дому.

Ми розпланували день, рано встали, залишили півгодини «про запас», але тепер запізнюємося через свою неуважність і недбалість. Тому не лінуємося розносити все речі після того, як ми ними покористувалися, на їх постійне «місцем проживання», щоб надалі точно знати, де їх взяти.

4. Не відволікаємося на сторонні справи

«На жаль, не час минає, минаємо ми», – писав французький поет-лірик П’єр де Ронсар.

Але ми цього не помічаємо – що означають якісь 5, 10 або 15 хвилин. Поговорили по телефону, заглянули в пошту, закинули фото в Instagram, почитали коментарі на Facebook, подивилися улюбленого блогера на YouTube, вступили в дискусію – о, жах! Минуло півтори години і тепер потрібно терміново корегувати плани, переносити або відкладати зустрічі. І якщо так день у день, то ні про яку пунктуальність, обов’язковість та досягненні цілей не може бути й мови.

5. Згадуємо про мотивацію

«Зміни свої звички – і зміниться твоє життя», – вчить підприємець, інвестор і письменник Роберт Кіосакі.

На пунктуальність впливає і наявність мотивації. Простий приклад: дуже болить зуб, лікар починає прийом в 9 ранку. Ми не тільки не встигнемо, а навіть прибіжимо раніше в надії, що і лікар прийде раніше. У нас є мотивація.

Часто люди спізнюються тому, що не бачать інтересу в справі, зустрічі або роботі. Варто запитати себе: «Навіщо мені це потрібно?», «Що я отримаю в результаті?». «Мені це потрібно, тому що я приємно проведу час, але якщо спізнюся, мій друг образиться і піде», «В результаті я закінчу курси французької та зможу говорити з приятелем без посередників» та ін.

Напишіть відгук