Як навчитися говорити впевнено і переконливо.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

yak-navchytysya-govoryty-vpevneno-i-perekonlyvoРозмовляти і говорити красиво – «дві великі різниці». Молоді батьки з нетерпінням чекають, коли ж їх дитина скаже перше слово, коли заговорить, і пишаються, якщо вона зробить це раніше за інших діток у дитячому садку або у дворі. «Він (вона) вже розмовляє!», – кажуть щасливі батьки і на цьому заспокоюються.

Словниковий запас малюка в основному формується з слів, які він чує від батьків, на вулиці, по телевізору. І не всі розуміють, як важливо з раннього дитинства починати читати дитині дитячі книжки, а потім просити переказати прочитане своїми словами. Головне – малюк навчився розмовляти, а решта додасться. У школі навчать.

А ось в школі ми раптом помічаємо, що всі говорять по-різному, в тому числі і вчителя. Чийсь монотонний голос навіває сон, хтось викликає роздратування через нескінченні «е-е-е» і «ну-у-у-у», а хтось говорить так, що ми слухаємо його як заворожені.

Здавалося б, яка різниця, хто як говорить. Ось Еллочка Людожерка з роману Ільфа і Петрова «12 стільців» цілком обходилася 30-ма словами, щоб висловити будь-яку свою думку. Правда, і думок тих було небагато.

Буває і так, що ми зустрічаємо людину начитану і багато побачившу, чекаємо від неї яскравих оповідань про свої враження, – і швидко втрачаємо до неї інтерес, тому що передати свої почуття словами вона не вміє: її мова невиразна, неемоційна і непереконлива.

Людей, які страждають недорікуватістю, не так уже й мало. Адже недорікуватими називають не тільки тих, хто говорить нерозбірливо, немов у нього каша в роті, а й тих, хто не вміє грамотно побудувати речення, «двох слів зв’язати не може».

Недорікуватості протистоїть красномовство – здатність говорити красиво і переконливо. Декому такий талант дістався від природи, але ораторському мистецтву можна навчитися. Люди, які говорять так, що заслуховуватимешся, не тільки приємні співрозмовники, вони ще й цінні співробітники там, де потрібно вміти переконати, умовити, залучити на свою сторону, спонукати до необхідних дій.

Перші школи ораторського мистецтва з’явилися в Стародавній Греції, яка вважається батьківщиною красномовства – науки про мистецтво «переконувати, захоплювати і тішити». Ще в ті далекі часи, не володіючи словом, неможливо було домогтися авторитету і зробити політичну кар’єру.

А слава про великих давньогрецьких ораторів Сократа, Платона, Аристотеля і давньоримських Цицероне і Квинтилиану дійшла до наших часів. Горгій, давньогрецький учитель красномовства, говорив, що слово – це великий володар: «воно може і страх нагнати, і сум знищити, і вселити, і співчуття пробудити».

Англійський письменник Олдокс Хакслі зауважив, що за допомогою магії слів і оксамитового голосу можна «переконати слухачів навіть в правоті справи, що зовсім не є правою». Ну так хто ж не хотів би вміти говорити красиво?

Як навчитися говорити красиво і переконливо?

1. Записатися на тренінг, вибрати прийнятне для себе відео на YouTube, почитати книги по темі розвитку мови

Зараз існує безліч різноманітних тренінгів, на яких нам за допомогою спеціальних методик пропонують позбутися від якостей, що заважають жити, і замість придбати нові, завдяки яким ми станемо «іншими людьми». Серед них чимало тренінгів. Заняття проводять фахівці, в тому числі психологи і актори.

Однак платні тренінги можуть дозволити собі не всі. Тоді виходом може бути перегляд тематичних відео або безкоштовних тренінгів на YouTube. Мене, наприклад, свого часу вразили тренінги Радислава Гандапаса.

На тему «Як говорити красиво» є і досить цікаві книги. На жаль, більшість з них на англійській або російській мові. Але є і україномовні видання – наприклад книга Романа Кушніра «Великий оратор, або як виступати так, щоб вам аплодували стоячи», в якій автору вдалося в межах однієї книги зібрати велику кількість різноманітних технік.

2. Збільшуємо словниковий запас

Словниковий запас у кожної людини буває активний і пасивний. В активний входять слова, якими ми постійно користуємося. У пасивний – слова, які ми знаємо, але не використовуємо.

У пасивному словниковому запасі слів в кілька разів більше, ніж в активному. Однак чим більше слів буде в нашому активному запасі, тим багатше і цікавіше стане наша мова. Але ми не хочемо довго роздумувати, і, образно кажучи, беремо те, що знаходиться під рукою.

«Перевести» або «перекинути» слова з пасивного запасу в активний можна за допомогою вправи: беремо якийсь текст і в ході читання замінюємо одні слова (дієслова, іменники, прикметники) іншими, відповідними за змістом, – синонімами. У перші дні нам доведеться вдатися до допомоги словників.

Непогано почати вести щоденник, в якому детально описувати події, що відбулися за день. По-перше, поступово ми навчимося правильно будувати речення. По-друге, бажаючи, щоб наші описи були цікавими, ми згадаємо про метафори, епітети, порівняння, гіперболи та інші лексичні засоби виразності.

3. Більше читаємо

Читаючи, ми поповнюємо свій словниковий запас, вчимося будувати речення і виділяти головну думку (див. «Навіщо потрібно читати книги.»). Крім того, отримуємо нову інформацію, а значить, і нам, і з нами буде про що поговорити.

4. Позбавляємося від слів-паразитів

Слова-паразити засмічують мову, заважаючи вникнути в її зміст. У кого вистачить терпіння довго слухати співрозмовника, якщо він через слово повторює «ну це ось», «блін», «як би», «коротше» або «капець»! І не важливо, з якої причини він їх вимовляє: чи то від бідності мови, чи то від невпевненості в собі або в пориві емоцій – вони не тільки псують враження від мови, але часом просто дратують. Сам говорячий, швидше за все, здивується, якщо йому про це скажуть, тому що він їх не помічає.

Тому варто записати свою промову, наприклад, на диктофон, щоб потім її прослухати і виявити власних «ворогів». Якщо ми не диктор радіо чи телебачення і не оратор, то напевно хоч одного, так виявимо. Способів позбутися від слів-паразитів багато: від штрафів за кожне таке слово до заміни його милозвучними синонімами або паузами.

5. Розвиваємо дикцію

За допомогою вправ розминаємо язик, губи і лицьові м’язи:

  • висовуємо язика як можна далі вперед, потім назад. Цю вправу радять робити протягом 5 хвилин;
  • торкаємося язиком поперемінно то правої, то лівої щоки (5 хв.);
  • з закритим ротом обертаємо язиком за годинниковою і проти годинникової стрілки (20-30 разів);
  • те ж саме, тільки висолопивши язика;
  • витягуємо губи вперед, потім якомога ширше посміхаємося (5 хв.);
  • витягуємо губи трубочкою і рухаємо їх вліво-вправо і вгору-вниз;
  • надуваємо щоки і перекочуємо цю бульбашку по колу;
  • корчимо гримаси, розвиваючи лицьові м’язи;
  • вимовляємо вголос скоромовки.

6. Долаємо страх, невпевненість в собі і намагаємося більше спілкуватися, виступати, дискутувати

Хтось вірно зауважив, що теорію без практики можна порівняти з сумкою, набитою підручниками з плавання, за спиною потопаючого.

У процесі освоєння теорії відвідуємо місця, де бувають цікаві розумні люди (театри, лекції, книжкові магазини, тематичні кафе), слухаємо їх, вступаємо з ними в бесіду, разом обговорюємо якісь питання. Вступаємо відповідно до побажання: «Якщо хочеш навчитися говорити, – говори!».

Напишіть відгук