Виховуємо особистість дитини: направляємо, а не управляємо.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

kapryzun

      Багато батьків рано чи пізно стикаються з таким поняттям, як«некерована» поведінка дитини . Якщо відкинути зовсім вже крайнощі, то швидко можна прийти до висновку, що дитина і не повина бути керована. Виховання дитини – це не дресирування тварин. Діти аж ніяк не повинні виконувати всі вказівки батьків беззаперечно і бездумно.

Що ж таке виховання дітей?

      Виховання – це цілеспрямований контрольований процес формування особистості. Тому не варто розглядати його просто, як навчання дитини командам: “можна” або “не можна”. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина виросла гармонійною самодостатньою особистістю, впевненою у собі і розвиненою людиною, потрібно пояснювати, чому що-небудь – «можна» зробити, а чого – «не можна».
    Крім цього, по мірі дорослішання дитини, важливо розширювати для неї межі власного вибору. Ви повинні змиритися з її правом на помилки. Ваша роль – пояснювати дитині і підказувати, а вона повинна вирішувати сама. Всі заборони повинні бути строго мотивовані.
    Якщо ви не хочете, щоб дитина виросла несамостійним, безініціативним і нездатним приймати рішення і брати відповідальність на себе за свої вчинки ледарем, то ви повинні якомога раніше, раз і назавжди виключити такі пояснення, як: «Тому, що я так сказав(ла)», «Тому, що я так хочу», «Я доросла(ий), я знаю краще» і т. п.
    Якщо дитина спочатку не буде отримувати від вас вичерпних відповідей на всі питання, то вона стане шукати їх в інших місцях. Таким чином, батьківський авторитет буде значно знижений в очах дитини, як і ступінь довіри між вами.

Свобода і потурання – не одне і те ж.

    Популярна теорія про вільне виховання закликає поважати особистість дитини з самого народження і виховувати її без примусу і приниження, звести до мінімуму покарання. Інші популярні книги і праці психологів дають безліч рекомендацій, як батькам обійтися без насильства і крику у вихованні дитини. А, караючи за провину, не завдавати шкоди психіці дитини і не принижувати її як особистість.
    При всьому цьому, не варто плутати свободу і повагу до дитини з вседозволеністю і потуранням. Там, де дитині не пояснюють в чому вона не права, де не коментують свої дії і залишають рости як «траву в полі», в результаті одержують  вже не вільне виховання дитини, а повну відсутність його, що в підсумку не призведе до гарних наслідків.

Виховання без істерик у дітей і батьків.

    Головним завданням для батьків, які бажають виховати в дитині повноцінну самостійну особистість, є збереження спокою та адекватності при спілкуванні з нею, а також розробка єдиного сценарію і моделі поведінки, єдиної системи  правил і слідування їм без будь-яких відхилень.

Адже часто причиною проблем з дітьми є відсутність стабільності: коли мама дозволяє і забороняє одне, а тато інше, або вдома дозволяють все, а на вулиці і в гостях нічого. Коли у дитини перед очима будуть приклади людей, постійних у своїх рішеннях і здатних аргументувати свою позицію і зрозуміло донести її до дитячої свідомості, то дитина сама буде більш усвідомлено сприймати все і приводів для істерик у неї практично не буде.

Напишіть відгук