Способи і стилі вирішення конфліктів.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

sposoby-i-styli-vyrishennya-konfliktivЖиття в сучасному суспільстві повне стресів, а найчастішою причиною стресу стають конфлікти, в які ви вільно чи мимоволі втягуєтеся.

Опинившись в протистоянні з будь-ким, багато хто ставив собі питання: як вирішити цей конфлікт? Однак частіше доводиться замислюватися над тим, як вийти з важкої ситуації і зберегти при цьому хороші відносини або продовжити подальшу співпрацю.

Психологи все частіше твердять, що конфлікт – цілком нормальний стан особистості. Що будь-яка людина протягом усього свого життя перебуває в конфлікті з іншими людьми, цілими групами або навіть з самою собою. А вміння знайти взаєморозуміння з конфліктуючю стороною є мало не найважливішим життєвим досвідом, який зміцнює особисті і професійні взаємини.

Проте постійне перебування в конфліктній ситуації може надавати руйнівну дію на особистість людини, адже вона може відчувати себе пригніченою, втратить упевненість, знизиться її самооцінка. Тому доводиться загострювати конфлікт для остаточного вирішення.

Але щоб правильно визначити, що краще: уникнути конфлікту або дозволити його, важливо знати способи і стилі вирішення конфліктів.

Стилі вирішення конфліктів

Вчені виділяють 5 основних стилів:

  • суперництво (конкуренція)
  • співробітництво
  • компроміс
  • уникнення (ухилення)
  • пристосування

Стиль конкуренції

Якщо особистість активна і має намір вирішити конфліктну ситуацію для задоволення власних інтересів, доводиться застосовувати стиль конкуренції. Як правило, людина, рухаючись до вирішення конфлікту в свою користь, часом на шкоду іншим людям, змушує їх приймати саме її  спосіб вирішення проблеми.

У цьому випадку, вибираючи стиль конкуренції, потрібно мати ресурси для вирішення конфлікту в свою користь або бути впевненим, що отриманий результат – єдино вірний. Наприклад, керівник може прийняти жорстке авторитарне рішення, але в майбутньому це дасть потрібний результат. Такий стиль готує співробітників до підпорядкування без зайвих просторікувань.

Буває, що до подібної моделі поведінки вдаються через слабкість. Якщо людина вже не впевнена в своїй перемозі в поточному конфлікті, то вона може почати розпалювати новий. Найяскравіше це можна побачити у відносинах двох дітей в сім’ї, коли молодший провокує старшого на якийсь вчинок, отримує від нього “на горіхи” і вже з позиції потерпілого скаржиться батькам.

Також людина може вступити в подібний конфлікт виключно через свою недосвідченість чи дурості, просто не віддаючи собі звіту в наслідках для себе.

Стиль співробітництва

Стиль співробітництва позначає, що суб’єкт намагається розв’язати конфлікт на свою користь, але при цьому повинен враховувати інтереси опонента. Тому вирішення конфлікту передбачає пошук вигідного обом сторонам результату. Найбільш типовими обставинами, коли використовується цей стиль, можна вважати наступні:

  • якщо обидві сторони конфлікту мають однакові ресурси і можливості;
  • якщо вирішення цього конфлікту вигідно і жодна зі сторін не усувається від нього;
  • якщо між опонентами давні і взаємовигідні відносини;
  • якщо у кожної зі сторін цілком з’ясовні мети, які вони можуть пояснити;
  • якщо у кожної зі сторін є інші шляхи виходу з кризи.

До стилю співробітництва вдаються в тих випадках, коли у кожної зі сторін є час на пошук спільних інтересів. Але така стратегія вимагає терпимості і ефективна в тому випадку, якщо в перспективі не передбачається будь-яких змін в розстановці сил протиборчих сторін.

Стиль компромісу

Компроміс означає, що противники намагаються знайти таке рішення, при якому будуть якісь взаємні поступки. Використання цього стилю можливо, якщо сторони мають однакові ресурсами, але їх інтереси взаємовиключні. Тоді сторони прийдуть до якогось тимчасового вирішення, а вигода, яку вони отримають, буде короткочасною.

Найцікавіше, що саме компроміс стає часом єдиним можливим виходом з конфлікту. Коли противники впевнені, що прагнуть до однакового результату, але розуміють, що одночасно досягти цього неможливо.

Стиль уникнення (ухилення)

Стиль ухилення зазвичай використовується в тому випадку, коли потенційний програш в якомусь певному конфлікті набагато вище, ніж ті моральні витрати, які викличе ухилення. Наприклад, керівні працівники дуже часто ухиляються від прийняття спірного рішення, відкладаючи його на невизначений термін.

Якщо говорити про інші посади, наприклад, про чиновників середньої ланки, то він може нібито втрачати документи, озвучувати марну інформацію, посилатися на те, що вищестоящий начальник у відрядженні. Але затягування рішення з даного питання може ще сильніше ускладнити проблему, тому стилем ухилення користуватися краще тоді, коли це не буде мати серйозних наслідків.

Стиль пристосування

Стиль пристосування проявляється в тому, що особистість виконує будь-які дії, орієнтуючись на поведінку інших людей, однак при цьому не прагне відстоювати свої інтереси. Вона ніби заздалегідь визнає домінуючу роль опонента і поступається йому в їхньому протистоянні. Подібна модель поведінки може бути виправдана лише тоді, коли, поступаючись комусь, ви занадто багато втрачаєте.

Подібний стиль для вирішення конфлікту рекомендується вибирати в наступних випадках:

  • коли необхідно зберегти мирні відносини з іншою людиною або навіть цілою групою;
  • коли недостатньо влади, щоб здобути перемогу;
  • коли перемога для опонента важливіше, ніж для вас;
  • коли необхідно знайти рішення, що влаштовує обидві сторони;
  • коли неможливо уникнути конфлікту, а опір може нашкодити.

Наприклад, на ринку з’являється конкуруюча компанія, але з більш значними фінансовими, адміністративними та іншими ресурсами. Можна пустити всі сили на боротьбу з конкурентом, але велика ймовірність програшу. У цьому випадку, застосовуючи стиль пристосування, краще пошукати нову нішу в бізнесі або продати компанію більш сильному конкуренту.

Основні способи вирішення конфліктів

Всі наявні на сьогоднішній день методи вирішення конфліктів можна розділити на дві групи:

  • негативні
  • позитивні

Негативні, тобто руйнуючі, методи означають, що перемога буде досягнута тільки однією зі сторін, і тоді результатом протиборства стане руйнування єдності сторін, які беруть участь в конфлікті.

Позитивні методи, навпаки, дозволяють зберегти єдність конфліктуючих сторін. Але важливо розуміти, що такий розподіл в достатній мірі умовний, так як на практиці обидві системи можуть використовуватися одночасно, при цьому гармонійно доповнюючи одна одну. Адже це тільки в збройних конфліктах умовою перемоги є досягнення переваги когось із супротивників.

У мирному житті основна мета боротьби зводиться до зміни конфліктної ситуації. А ось досягти цього можна різними способами. Найвідоміші зводяться:

  • до впливу на опонента і його оточення;
  • до зміни співвідношення сил;
  • до помилкової або правдивої інформації противника про його наміри;
  • до отримання коректної оцінки ситуації і можливостей противника.

Негативні методи вирішення конфліктів

1. Обмеження свободи противника

Наприклад, в процесі дискусії можна нав’язати опонентові таку тему, в якій він некомпетентний і може сам себе дискредитувати. А ще можна примусити супротивника до дій, які будуть корисні протиборчій стороні.

2. Виведення з ладу керуючих органів

В процесі дискусії активно дискредитується політика лідерів, спростування їх позиції. Наприклад, під час передвиборної компанії дуже багато хто вдається до критики своїх опонентів і навіть демонстрації їх неспроможності як політичних діячів на користь своєї позиції. Тут багато що залежить від кількості отриманої інформації, яка спотворюється, а також від ораторського мистецтва одного з супротивників.

3. Метод зволікань

Цей метод застосовується, щоб вибрати відповідні умови для фінального удару або створення сприятливого співвідношення сил. У воєнний час активно застосовується для переманювання солдатів противника на свою сторону. У мирних же цілях вдало проявляється в дискусії, якщо брати слово в останню чергу і наводити аргументи, які ще не піддавалися критиці.

При використанні даного методу є шанс заманити противника в приготовлену заздалегідь пастку і виграти час або змінити обстановку на більш для себе вигідну.

Позитивні методи вирішення конфліктів

1. Переговори

Переговори є одним з найбільш дієвих методів у врегулюванні конфліктів. Для досягнення перемир’я використовується форма відкритих дебатів, які передбачають взаємні поступки, а також повне або часткове задоволення інтересів обох сторін.

2. Метод принципових переговорів

На відміну від звичайних переговорів, дана форма врегулювання конфлікту передбачає проходження основних правил (принципів), від яких не можна відступати:

  • Визначення понять “учасник переговорів” і “предмет переговорів”. Для першого поняття важлива не просто особистість, а хтось, що володіє певними рисами характеру: стресостійкість, здатність контролювати свою поведінку і емоції, умінням слухати опонента, здатністю стримувати себе і уникати образливих слів і вчинків.
  • Орієнтація на спільні інтереси, а не на позицію кожної зі сторін. Адже саме в протилежних позиціях і проявляється відмінність інтересів. Пошук загальних умов може примирити конфліктуючі сторони.
  • Продумування вигідних для обох сторін варіантів рішення. Аналіз варіантів, що задовольняють обидві сторони, і призводить до домовленості в будь-якій області.
  • Пошук об’єктивних критеріїв. Якщо критерії будуть носити нейтральний для обох сторін характер, це швидше призведе конфлікт до логічного вирішення. А ось суб’єктивні критерії завжди будуть порушувати інтереси однієї зі сторін. Але об’єктивність буде досягнута тільки за умови розуміння всіх аспектів проблеми.

Якими б методами і стилями ви не користувалися в пошуку виходу зі спірної ситуації, важливо розуміти, що поганий мир кращий за добру сварку. Недозволений конфлікт буде забирати у вас набагато більше сил, часу і здоров’я. Тому потрібно застосувати максимум зусиль для його можливого розрішення.

Напишіть відгук