Сторінка: 1 2

Що робити, коли все дратує?

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

shho-robyty-koly-vse-dratuyeЧас від часу з кожним з нас трапляється так, що життя перестає грати яскравими фарбами, все дратує і ніщо не радує. Дратує буквально все: як лежить газета на столі, які дурні фільми показують по телевізору, як задумливо (поспішно, повільно, перебірливо) їсть друга половинка. Загалом, раптом ми виявляємо, що весь світ як ніби-то змовився і цілеспрямовано намагається ввести нас з себе і зробити все нам на зло. Що ж робити, коли все дратує і як повернути спокій і радість у своє життя?

Роздратування, подібно піску, який потрапив в нашу ложку з їжею, здатне зіпсувати навіть самий ласий шматочок, який ми могли б з’їсти з таким задоволенням. І цілком закономірно, що ми відчуваємо обурення, коли це саме задоволення не отримуємо і починаємо шукати винуватого в цій ситуації. А хто шукає – той завжди знайде: ось ми і починаємо зривати своє зло на всіх, хто попадеться під руку – на партнері, дитині, коті, меблях на худий кінець. Ми шукаємо причину свого роздратування де завгодно, але тільки не там, де воно в дійсності виникло – в нас самих. Так, в більшості випадків саме ми самі є причиною свого ж невдоволення, як би ми це не пояснювали.

Причини дратівливості:

У цій статті я не претендую на повний і розгорнутий виклад всіх причин дратівливості, а просто хочу звернути Вашу увагу на кілька ключових факторів, які можуть впливати на появу у Вас подібного стану. І потрібно це, перш за все, для того, щоб розуміти, що робити, щоб їх усунути.

1. Погане самопочуття. Будь-яке нездужання або переживання болю сприяє тому, що ми починаємо дратуватися з приводу і без. Коли у нас щось болить, ми схильні бачити світ в більш похмурому світлі і акцентувати свою увагу на тому, що нам не подобається. Ми ніби позбавляємося захисного шару на шкірі і стаємо гіперчутливими до найменшого, навіть легкого, як пір’їнка дотика. Коли нам погано, нам хочеться, щоб і люди, і речі, і події враховували це. Але, на жаль (чи на щастя), світ не крутиться тільки навколо нас і події йдуть своєю чергою, а люди мають і інші інтереси крім того, щоб нас догоджати. Тому потрібно вчитися самому переживати подібні стану без шкоди для себе і оточуючих.

А для цього потрібно, по-перше, пам’ятати, що погане самопочуття не сприяє терпимості і поступливості. І навіть якщо Ви не помічаєте, що роздратовані, це не означає, що оточуючі думають також. Візьміть собі за аксіому, що погане самопочуття = дратівливість. І далі дійте з урахуванням цієї аксіоми.

По-друге, оскільки втома і стрес самі по собі є факторами, що провокують наше роздратування, постарайтеся відкласти навіть строкову роботу до того моменту, коли будете почувати себе краще. І тим більше не можна в такому стані робити складну роботу, що вимагає підвищеної концентрації і великих зусиль, героїчно долаючи своє нездужання. Ви і роботу зіпсуєте, і себе вимотаєте, і оточуючих замучаєте причіпками.

По-третє, постарайтеся зняти больовий симптом звичними засобами, розслабитися і відпочити. Допоможе Вам це зробити улюблений напій (але не алкоголь) і приємна музика. Також дозволяє перемістити стрілку внутрішнього компаса з мінуса на плюс улюблене заняття, яке не вимагає великих зусиль, а приносить велике задоволення (до речі, секс цілком задовольняє цим вимогам, але можна обмежитися і хобі).

2. Втома – ворог душевної рівноваги №2. Коли ми втомилися, то будь-яка, навіть невелика фізична або розумова дія вимагає надмірних зусиль: нам складно зосередитися, ми гірше володіємо кінцівками (з рук все падає, а ми самі перечіплюємося), ми часто пропускаємо сказане повз вуха, довго підбираємо слова і забуваємо важливі факти. І чим більше ми намагаємося подолати цей стан і зосередитися, тим швидше втомлюємося і все більше втрачаємо сили. Тому єдиний вихід з положення – це відпочити. Кращий відпочинок – це сон. Але якщо немає можливості поспати, то можна виконати якісь дихальні вправи, які поглиблюють дихання і збільшують надходження кисню в кров, а значить в клітини і тканини. Саме кисень – необхідний компонент всіх обмінних процесів нашого організму, що вивільняють енергію для нашої активності.

До речі, постійне недосипання, провокує у нас розвиток хронічної втоми і саме по собі є досить поширеною причиною дратівливості. І тут є тільки 2 виходи: або спати більше, або поліпшити якість сну. Для цього, по-перше, постарайтеся дотримуватися режиму – лягати і вставати в один і той же час. По-друге, спати в добре провітрюваному приміщенні. По-третє, зверніть увагу на свою подушку: вона повинна бути досить жорсткою, щоб голова не провалювалася, а положення голови має становити єдину лінію з хребтом, якщо спиш на боці. У положенні лежачи на спині, голова повинна бути вище тулуба.

3. Стрес – ще один фактор, що провокує дратівливість. Тут під стресом я маю на увазі будь-яке надмірне напруження, яке вимагає високої концентрації душевних і фізичних сил. Коли нам потрібно зробити роботу швидко і чітко, а найменша помилка чревата серйозними наслідками, ми досягаємо дуже високого рівня внутрішньої напруги. А натягнуту струну, як відомо, може змусити звучати навіть легкий подих вітерця.

Ось так і ми, витягуємося в струнку, намагаючись зробити все якнайкраще, догодити всім, вписатися в стислі терміни, переробити тисячу справ одночасно і т.д. і т.п. Тож не дивно, що рано чи пізно таке життя в цейтноті призводить до того, що ми все частіше робимо помилки, а намагаючись їх виправити, напружуємося ще більше. Ось так, намагаючись зробити багато, ми часом не встигаємо зробити нічого, а намагаючись контролювати всіх і вся, перестаємо контролювати своє власне життя. І дратівливість – цілком закономірний побічний ефект подібної ситуації. Коли і без того ми докладаємо максимум зусиль, щоб просто бігти на місці (як у казці про Алісу), то будь-який камінчик на нашому шляху здатний вивести нас з рівноваги в прямому і переносному сенсі.

Природно, що єдиний спосіб уникнути роздратування внаслідок стресу – це так організувати своє життя, щоб цих стресів було якомога менше. А для цього потрібно, по-перше, планувати свою роботу таким чином, щоб не було ніяких авралів і надмірної поспіху. А свої плани складати з урахуванням того, що може трапитися форс-мажор і завжди залишати на цей випадок резерв часу.

По-друге, не дивлячись ні на які обставини, обов’язково залишати час на відпочинок і розваги. Адже саме в них ми черпаємо енергію для нових звершень і т.зв. трудових подвигів. А якщо ми майже весь свій час присвячуємо роботі, не залишаючи нічого собі, то ми просто себе обкрадаємо. Винятком є ситуація, коли ми отримуємо задоволення від самої роботи, яку сприймаємо як щось приємне і захоплююче. Тоді робота стає для нас невичерпним джерелом енергії та бадьорості духу.

4. Неприємності. Буває так, що саме життя як нібито випробовує нас на міцність, і одна неприємність слідує за іншою. І тоді у нас виникає сильна спокуса сказати собі, що життя – лайно, і почати шукати цьому підтвердження. А потрібно сказати, що наша психіка влаштована так, що ми завжди знаходимо саме те, що шукаємо, якою би фантастичною не була ідея в нашій голові. А тут і шукати особливо не потрібно, адже ми живемо далеко не в ідеальному світі, і завжди знайдеться той, що допоможе зміцнити нас у думці, що наше життя набагато гірше, ніж ми думали спочатку.

І наступний крок на цьому шляху – це знайти когось, хто живе краще і почати злитися від того, що нам так погано, а йому так добре. Так, нас можуть дратувати діти, які грають у дворі, в той час як ми повинні робити роботу по дому або просто маємо хворі суглоби і не можемо так бігати. Нас може дратувати, що хтось сміється, коли нам погано. Нам може навіть здаватися, що людина веселиться спеціально, щоб ми зробити нам боляче. Загалом, ми можемо самі накрутити себе на голому місці, роздуваючи з мухи слона і дратуючись навіть від того, що може подобатися іншим людям. Тут уже в гру вступають наші характерологічні особливості і відповідні їм розумові стереотипи.

Вихід є – і він, перш за все, в тому, щоб навчитися сприймати неприємності не як якийсь рок або ознаку своєї нещастливості, а просто як випадкову низку подій, що не означає собою нічого більш глобального. Тобто потрібно зробити так, щоб ці самі неприємності займали якомога менше місця в нашому житті, і всі свої зусилля спрямувати на пошук оптимального шляху їх вирішення, а не відповіді на питання: Чому це трапилося саме зі мною?

Не заганяйте самі себе в глухий кут депресії, краще озирніться в пошуках того хорошого, що є у Вашому житті і поставте на чільне місце саме це. Нехай такі милі дрібниці, як посмішка дитини або поцілунок закоханої пари стане для Вас не нагадуванням того, чого у Вас немає, а символом того, що у Вас може бути, якщо Ви цього дійсно захочете.

Наступна сторінка

Напишіть відгук