Самокритика. Чи варто нею займатися?

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

samokrytykaЗдатність до самокритики вважається позитивною якістю, яка дозволяє людині оцінювати себе більш об’єктивно. І керуючись цією думкою, ми намагаємося досить критично підходити до своїх думок і дій. Адже тільки так ми зможемо стати краще, постійно відстежуючи свої помилки і виправляючи їх, тобто самовдосконалюючись. Правда ж?

Начебто все логічно.., але все не так просто. А справа в тому, що ми з Вами, самі того не помічаючи, потрапляємо в психологічну пастку. Самокритика, спочатку несе нам благо, потім стає нашим найлютішим ворогом. І тоді вже мова йде не про самовдосконалення, а практично про самознищення. Давайте розберемося, як це відбувається і що можна зробити, щоб виправити ситуацію.

Отже, ми хочемо стати краще, ніж ми є. Здається, дуже зрозуміле й похвальне бажання. Але давайте подумаємо, а звідки воно взялося? Чому нас не влаштовує те, якими ми є зараз?

Безумовно, кожна людина може і повинна розвиватися, стаючи все краще. Але що станеться, якщо з якихось причин вона цього не зробить? Чи означає це, що вона з самого початку не була достатньо хороша? Задайте собі питання: Чи подобаюся я собі зараз таким, який я є? (Зрозуміло, що немає межі досконалості і можна поліпшуватися до нескінченності. Але в загальному і цілому, наскільки Ви собі подобаєтеся вже сьогодні?)

І якщо, заглянувши всередину себе, Ви вирішили, що недостатньо хороші, і Вам потрібно ще багато над собою працювати, щоб Ви могли любити і приймати себе таким, який Ви є, то, швидше за все, у Вас занижена самооцінка. Ви не вмієте бачити і цінувати те хороше, що маєте, а навпаки, схильні робити акцент на своїх недоліках. І в своїй поведінці, і в тих подіях, які з Вами відбуваються, Ви звертаєте увагу, перш за все, на якісь негативні моменти, залишаючи все хороше за дужками. Часто такі люди можуть взагалі не помічати того позитиву, який є в їх житті. А інші, хоча і помічають позитивні події, але сприймають їх як щось само собою зрозуміле, а ось негативні виділяють, заповнюючи ними свій внутрішній світ.

Звідси часто народжується і нездорова самокритика. Адже, якщо я себе не ціную і постійно не задоволений собою, то волею не волею, буду продукувати негативні думки на свою адресу, час від часу втілюючи їх у слова. Людина з нездоровою самокритикою може публічно критикувати себе, часом в такій формі, яку вона розцінила би як образливу, якби почула подібні слова від когось іншого. Але від себе можна! Створюється ілюзія якоїсь суворої об’єктивності, що межує з жорстокістю по відношенню до себе.

І начебто добре, що людина не заноситься, що не захвалює себе, помічає свої недоліки і намагається їх виправити. Але ми забуваємо про те, що таке невдоволення собою схильне накопичуватися у нас всередині, постійно збільшуючись в розмірах, як снігова куля. І в підсумку виходить так, що, скільки б ми не самовдосконалювалися, скільки б не старалися стати краще, все одно доведеться ще багато пройти, і кінця і краю цьому шляху не видно. Непомітно для нас у наше життя проникає присмак гіркоти, отруюючи все навколо.

Виникає цілком закономірне питання: Так що ж, критикувати себе зовсім не можна?

Можна, звичайно можна, але тільки якщо Ви робите це дуже рідко і дійсно з серйозного приводу. І ця критика не повинна бути тотальною, тобто не потрібно до купи згадувати всі свої минулі гріхи або зводити свій промах в розряд вселенської катастрофи. Найкраще критикувати себе більш точково, обмежено в місці і часу. Тобто – Я не дурень, а я допустив помилку в тому-то і тому-то. І обов’язково робити після цього висновки, які допоможуть в майбутньому бути готовим в подібній ситуації. І ще потрібно залишати собі право на нову помилку, навіть якщо вона відбудеться в аналогічній ситуації. Адже Ви ж не робот. І щоб навчитися чомусь новому і незвичному, часом буває потрібно допустити не один, і не два, а пару десятків промахів. Тільки так Ви дасте собі шанс стати дійсно краще.

Найстрашніші наслідки самокритики складаються саме в тому, що ми починаємо намагатися не допускати в майбутньому старих помилок. А який гарантований спосіб не допустити нової помилки? Правильно, не робити нічого того, що ми робили раніше. Або ж ретельно все обдумати перед кожним наступним кроком. Скажіть, а далеко ми зможемо піти, якщо будемо боятися зробити крок, уникаючи імовірності підвернути ногу (або не дай бог, впасти)? І стояти по п’ять хвилин на одній нозі, нескінченно перевіряючи і зважуючи, куди ж поставити іншу, теж вельми втомлює і малоефективно. Але саме так ми часто і чинимо в більш складних ситуаціях, вважаючи за краще нічого не робити, щоб тільки не дати собі приводу для нової критики.

Ось і виходить, що замість того, щоб давати нам можливість розвиватися, самокритика, навпаки, сильно обмежує наші можливості, вселяючи невпевненість, занижуючи нашу самооцінку і заганяючи нас у непотрібні рамки. Стаючи на шлях самокритики в спробі самовдосконалення і нестримно їй слідуючи, ми, тільки зайшовши по ньому досить далеко і озирнувшись назад, помічаємо, що не стали ні краще, ні щасливішими, ні задоволенішими собою.

Так що ж зробити для того, щоб зійти з цього шляху і зняти створені самим собою обмеження?

Як перетворити свою самокритику з ворога в помічника?

1. Ворога треба знати в обличчя. Тому постарайтеся записувати всі критичні і просто негативні думки про себе в якийсь окремий зошит або блокнот. Ви здивуєтеся, скільки їх може роїтися у Вас в голові. Часом, Ви від усіх своїх недругів разом узятих чули менше критики, ніж від себе самого. Крім того, Ви помітите, що якісь думки постійно повторюються, обертаючись навколо якоїсь особливо болючої теми. А може, Ви дізнаєтеся в цих словах ті самі, які хтось значущий дуже давно сказав на Вашу адресу?

2. Змініть плюс на мінус. Постарайтеся знайти якийсь позитивний аспект в ситуації або своїх діях, які Ви тільки що так нещадно розкритикували. Адже не могли ж Ви зробити все абсолютно погано! Не потрібно в собі культивувати манію величі. Зробити абсолютно все погано здатний далеко не кожен. Так що пошукайте світлі плями в Вашій темній ситуації і Ви їх обов’язково знайдете. Можливо, Ви чогось змогли навчитися? Можливо, Ви зробили максимум можливого, виходячи з таких несприятливих обставин? Запитайте себе: Що можна було б зробити по-іншому? І так від марного самобичування Ви зможете перейти до продуктивного пошуку вирішення проблеми.

3. Полюбіть себе. Часом це непросто буває зробити! Помічайте і записуйте все те, що Вам в собі подобається. Почніть з малого, якщо не можете відзначити щось глобальне. Записуйте всі свої успіхи, великі і маленькі перемоги, просто день, який Ви прожили, жодного разу себе не покритикувавши.

4. Хваліть себе. Ось справжня протиотрута від самокритики! Це так просто, але часом так складно зробити – просто похвалити себе! Робіть це щиро, від душі і як можна частіше. Не бійтеся себе перехвалити, у Вас це все одно не вийде. Тільки не хваліть себе вголос, а то з боку це може виглядати не зовсім красиво. Крім того, Вам же потрібно реабілітуватися саме в своїх очах і навчитися помічати все те хороше, що у Вас є. А навколишні це хороше обов’язково помітять, як тільки Ви перестанете його приховувати за стіною внутрішнього негативу.

5. Хваліть себе за помилки. Помилки – це Ваші друзі. Вони не тільки допомагають Вам не повірити у власну непогрішність, а й вказують на те, що потрібно зробити щось по-іншому, освоїти щось нове, застосувати іншу тактику. Так вони розвивають варіативність, різноманітність Вашої поведінки, дозволяючи Вам краще пристосовуватися до життєвих обставин і, врешті-решт, самовдосконалюватися.

6. Міряйте всіх єдиною міркою. Часто ми буваємо особливо суворі до самих себе. Ми готові пробачити іншим багато, а собі майже нічого. Хіба це справедливо? Для того, щоб перевірити, чи однаково Ви вимогливі до себе і оточуючих, уявіть, як би Ви поставилися до того, що з подібною проблемою до Вас звернувся Ваш знайомий. Оцінили б Ви його дії так само суворо, як свої?

7. Перестаньте все перебільшувати або розглядати в чорно-білому кольорі. Так, Ви були не праві, але тільки зараз, а не взагалі завжди. І якщо у Вас щось не вийшло, то це не означає, що руки у Вас не звідти ростуть. Якщо Ви не змогли щось красиво намалювати, це не означає, що у Вас немає здібностей до малювання, і тим більше, до творчості в цілому. Якщо Ви не малюєте олівцем, то спробуйте фарби. І заявляти огульно, що у вас немає таланту не потрібно. Талант – це задатки, які розвинені щоденною працею. А Ви ці задатки розвивали? Якщо ні, то і говорити так про себе Ви просто не маєте права!

Керуючись цими рекомендаціями щодня, Ви зможете істотно обмежити свою схильність до самокритики, а при певній наполегливості, позбутися від неї зовсім. Самокритика – це така ж погана звичка, як і будь-яка інша. І потрібно зробити певні зусилля, щоб замінити цю звичку на іншу, більш ефективну. А для цього потрібен час. В середньому, на те, щоб засвоїти нову звичку, нам потрібно місяць, за умови, що ми кожен день впроваджуємо її в життя. Будь-які перерви суттєво уповільнюють цей процес. Так що, якщо Ви вирішили щось змінити в своєму житті на краще, запасіться терпінням. І у Вас все вийде!

Напишіть відгук