Каприз або невроз?

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

 

yak-zaspokoiti-malyaМалюк іноді лінується, не справляється із завданням, деколи нервує? У такій ситуації важливо зрозуміти, чи потрібна йому допомога фахівця.

Ви не помічаєте нічого особливого в поведінці своєї дитини, а дрібні дивацтва списуєте на вікові кризи, погані звички, особливості характеру?

А ось, наприклад, бабуся вимагає показати малюка лікарю, вважаючи, що йому потрібна допомога фахівця. Прислухайтеся в цьому випадку уважно до її порад, адже вона може бути права. І постарайтеся зрозуміти, чи дійсно дитина потребує корекції. Тільки не давайте волю емоціям, а керуйтеся здоровим глуздом.

 

Невроз – це не каприз.

Невроз – це  розлад нервової системи. Його небезпека полягає в тому, що батьки не звертають уваги на перші ознаки недуги, вважаючи їх примхами сина або дочки, хоча часом все набагато серйозніше. Стан маляти може бути відповіддю на якусь тривожну подію, напружені відносини, незрозумілу для нього (і тому лякаючу) поведінку батьків. Або ж може стати  результатом тривалої хвороби.

Причини неврозу часто криються в пережитому переляку, який міг викликати як персонаж мультика, так і залякування у виховних цілях «злим дідом». Іноді винна важка хвороба або смерть когось із членів сім’ї. Ще однією причиною дитячих неврозів є підвищена вимогливість з боку дорослих. Особливо, якщо батьки не враховують вікових можливостей дитини.

Впливають і негативні оцінки маленької особистості, принизливі характеристики, покарання, окрики, погрози. Найстрашніше для крихти – почути від мами або тата слова про те, що вони не будуть його любити.

Можлива причина неврозу – несподівана розлука з батьками. Часом її не уникнути, а мама з татом не розуміють, як вона руйнівна для малюка. Спровокувати недугу можуть також інформаційні перевантаження, спроби батьків форсувати мовленнєвий та інтелектуальний розвиток дитини.

 

Знати ворога в обличчя.

На думку фахівців, невроз має характерні симптоми.

    1. Постійні нав’язливі страхи. Вони з’являються, як правило, при засипанні. У зовсім маленьких діточок це неможливість заснути, плач, «ціпляння» за маму. Буває, що малюк прокидається з криком, ледь його залишають одного або намагаються відняти руку. Старша дитина буде розповідати про страх темряви, вигаданих чудовиськ.
    2. Мимовільні нав’язливі рухи. Будь-які тики, мигання, зморщування чола, перенісся, повороти голови, посмикування плечима, хлюпання носом, покашлювання і притопування не можна не помітити. Ця реакція часто  викликана неусвідомленим емоційним напруженням, яке послаблюється завдяки рухам і посилюється, якщо ці рухи пригнічувати. Іноді у малюків можна помітити нав’язливі страхи гострих предметів або закритих приміщень.
    3. Істеричні «припадки». Коли малюк з криком падає додолу, б’ється головою об підлогу і не реагує на слова оточуючих, всім стає не по собі. Ці істерики – протест, пов’язаний з невиконанням вимог маляти, з демонстрацією його образи, бажанням домогтися свого.
    4. Невротичне заїкання. Проблема розвивається між двома і чотирма роками, коли дитина опановує складні мовні конструкції. Якщо в цей період малюк переносить психологічну травму (покинутість, приниження, страх), то це запускає процес появи неврозу.

 

Чим можна допомогти дитині.

Батькам необхідно знати: будь-які прояви стану дитини, які свідчать про те, що їй  погано і  якщо вони тривалі, можуть говорити про невроз. Сам по собі цей стан не пройде. Тому чим раніше батьки звернуться за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина одужає. На початковій стадії досить разової консультації. Не виключено, що дитині запропонують пройти курс корекції.

При цьому треба пам’ятати, що при лікуванні неврозу необхідно тісна співпраця психолога та батьків. Мамам і татам, а часто й бабусям і дідусям доведеться усвідомити і прийняти необхідність щось змінити в житті сім’ї.

Іноді важливо переглянути стиль відносини не тільки з дитиною, але і з іншими домашніми, тверезо оцінити вікові й емоційні можливості малюка, до якого пред’являються  вимоги. Адже без усунення причин, які викликали у дитини бурхливі реакції або, навпаки, пригнічений стан, її самопочуття і поведінка не покращаться.

Напишіть відгук