Чому погано бути перфекціоністом.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть текст та натисніть Ctrl+Enter. Ми вдячні за Вашу увагу.

chomu-pogano-buty-perfektsionistomНа перший погляд, перфекціонізм – прагнення до досконалості – прекрасна якість (слово походить від латинського perfectus – «досконалий»). Люди-перфекціоністи, за що б вони не взялися, намагаються все зробити бездоганно, ідеально. Вони надзвичайно вимогливі до самих себе.

Однак, їхнє бажання все зробити на відмінно поширюється не тільки на них самих – того ж вони вимагають і від оточуючих: від чоловіків або дружин, дітей, друзів, батьків, співробітників, якщо працюють в команді або мають підлеглих.

Здавалося б, що б ми робили без перфекціоністів? Їх потрібно цінувати, тому що вони стимулюють і мотивують нас до досягнення високих результатів. Але насправді це не так.

Чому «занадто добре – теж погано»?

Перфекціонізм – зовсім не позитивна риса характеру. Його негатив полягає в тому що:

1. У перфекціоністів низька самооцінка. Вони рідко коли бувають задоволені собою і результатом своєї праці.

Всі ми схильні давати уявну оцінку собі, своїм діям і діям інших. Ми часто порівнюємо свій творчий хист, зовнішність, здоров’я, матеріальне благополуччя з такими ж параметрами знайомих. Однак для впевненої в собі людини з високою самооцінкою чиїсь досягнення служать мотивацією і стимулом щось зробити, щоб в своєму розвитку піднятися на сходинку вище.

Перфекціоністи ж зациклюються на одному і тому ж до тих пір, поки, на їх розсуд, не доведуть його до досконалості. При цьому вони вбивають масу часу на непотрібні переробки, доопрацювання і зависають на якомусь одному етапі замість того, щоб рухатися вперед.

Навіть така дрібниця, як, на їхню думку, невдало зав’язана краватка, може перешкодити їм вчасно вийти з дому. Локон, закрутившийся не в ту сторону, сукня чи костюм, що не виправдали їх внутрішніх очікувань і вибиваються з їх розуміння досконалості, здатні змусити їх відмовитися від важливого заходу;

2. Перебувати поруч з перфекціоністами нелегко. Мало того, що вони створюють штучні труднощі собі, вони напружують і тих, хто поруч.

По-перше, вони постійно перебувають у стані незадоволеності, з якого їх потрібно виводити, піднімаючи їх самооцінку і розповідаючи, які вони чудові. Адже свідомо чи підсвідомо своїм ниттям вони напрошуються на це.

По-друге, вони чекають такого ж «перфектного» ставлення до справ і від оточуючих. Керівник «дістає» підлеглих, постійно вимагаючи від них переробляти роботу, батьки – дітей, які ще не розуміють, що претензії батьків надто завищені і нерозумні.

З цієї ж причини можуть відбуватися сімейні сварки і непорозуміння з друзями, якщо вимоги перфекціоніста стосуються і їх. Перфекціоністи можуть без кінця вилизувати квартиру, щоб вона виглядала як на сторінках глянцевого журналу. Кинутий на стілець одяг чоловіка, дружини або дітей, невимитий вчасно посуд завдають їм мало не фізичні страждання і доводять до істерики.

Перфекціоністи здаються прекрасними виконавцями – уважними, дисциплінованими, обов’язковими, і ці якості імпонують роботодавцям. Однак в подальшому вони нерідко бувають розчаровані. Працівник, який здавався виконавчим, зриває терміни, намагаючись виконати завдання на «відмінно». А усвідомивши, що час минув, здає його в незавершеному вигляді;

3. Перфекціонізм і креативність – несумісні

Креативність передбачає наявність у людини творчих здібностей та ідей, що дозволяють їй знаходити свіжі оригінальні рішення будь-яких питань. Перфекціонізм же гальмує цей процес, змушуючи людини топтатися на місці в спробах довести до досконалості розпочате. І якщо у креативної людини за короткий час з’являється безліч цікавих ідей, то перфекціоніст займається тим, що відшліфовує одну і ту ж. Це говорить і про те, що він не вміє розставляти пріоритети.

Перфекціоністи надто переймаються кожній помилці і страх зробити нову сковує їх дії. З цієї причини вони уникають ризику, бояться приймати рішення, їх професійне зростання поступово припиняється.

Як знищити в собі перфекціоніста?

1. Підняти самооцінку

Перфекціоністами нерідко бувають люди, які себе недооцінюють. Через невпевненість в собі вони постійно озираються на інших: їм важливо, що про них скажуть і як оцінять. Причому вони неодмінно чекають похвали і найвищої оцінки і щосили намагаються заслужити їх.

Визнаючи пріоритетність чужої думки і право інших оцінювати, критикувати або схвалювати їх дії, перфекціоністи самі применшують власну гідність і занижують свою роль як в особистому, так і суспільному житті. І навіть ідеально зроблена робота не додає їм авторитету.

Отже, працюємо над самооцінкою. Існують гіпнотичні техніки, що дозволяють невпевненій людині відкоригувати свою поведінку. Однак їх ефект минущий. Людині під силу самій змінити уявлення про свої особисті якості і ролі в цьому житті, сконцентрувавшись на сильних сторонах, за які її люблять і цінують, життєвих успіхах і ситуаціях, коли вона пишалася собою.

2. Визнати своє право на помилки

Потрібно дозволити собі помилятися, адже «не помиляється лише той, хто нічого не робить». Немає професіонала, який став би таким, не зробивши низку помилок. Англійський письменник Річард Олдингтон, що вважався великим знавцем людської психіки, звертався до нас: «Живи і помиляйся. Не думай, що ти можеш бути досконалістю, – це неможливо».

Багато відомих людей сприймали помилки не як провал, а як нові можливості, тому й не боялися їх здійснити. Американець Алан Лакейн – фахівець з тайм-менеджменту в книзі «Мистецтво встигати» на прикладах доводить, що люди, які вчиняють помилки, економлять час, тому що не витрачають його на зважування всіх плюсів і мінусів з побоювання оступитися. Зрозуміти, що працює, а що ні, їм допомагають практичні кроки. Якщо боятися впасти, ніколи не зробиш перший крок.

Коли відомому винахідникові Томасу Едісону було 67 років – вік, коли у багатьох опускаються руки, тому що вже «пора», – належавша йому фабрика повністю згоріла. Витрати багаторазово перевищили страховку. Але він на ранок зібрав друзів і сказав їм: «Вогонь знищив наші помилки і тепер у нас є прекрасна можливість почати все заново». Даємо собі уявну установку – приймати власні помилки як неминучу частину нашого життя. Але не забуваємо витягати з них уроки. Адже помилки бувають дурні – вчинені через недбальство та безпечність, і розумні, – наприклад, що відбулися в ході експерименту. Про останні знаменитий Білл Гейтс сказав: «Я вважаю за краще брати на роботу людей, які здійснювали помилки. Це говорить про їхнє вміння ризикувати».

3. Прислухатися до психологів

Психологи стверджують, що перфекціонізм – прямий шлях до неврозу. Адже одна справа просто намагатися добре робити свою роботу, і інше – доводити себе до тривожного стану, депресії або синдрому емоційного вигорання, як це і буває з перфекціоністами. Кажуть, немає межі досконалості, тому «доводячи себе до досконалості, не доводьте себе до межі».

Напишіть відгук